Джон Едмунд Гарднер - Помста професора Моріарті

— Купила чергову дозу настоянки опію для повного щастя? — кинув Лі Чао, зачинивши по собі двері й узявши їх на засув.

— Чого вам треба? — Бігналл не приховував свого ставлення до китайця.

— Ви гадали, що позбулись мене, містере Бігналл? Що ніколи більше мене не побачите?

— Я зробив усе, як мені було сказано.

— О, я це знаю, містере Біг-налл. — Китаєць вимовив прізвище, як два окремі слова. — Коли б це було не так, ви б негайно відчули. Пам'ятаєте нашу останню розмову?

— Пам'ятаю.

— Добре. Дуже добре. Отже, коли наш спільний друг, містер Шерлок Холмс, якого ви забезпечуєте кокаїном, знову звернеться до вас, ви йому відмовите.

— У вас є хоч крапля жалю? Як можна не дати людині бодай кілька гранів, коли вона так страждає!

— Навіть пучечки. Для містера Холмса кокаїну немає. Якщо ви не послухаєтесь, я негайно довідаюся про це. Його найкращий друг доктор Ватсон перекрив усі інші джерела постачання кокаїном. Так, містер Шерлок Холмс опиниться в дуже скрутному становищі. А ні, містере Бігналл, то обіцяю повісити вас за великі пальці й живцем здерти з вас шкіру. Це не марна погроза. Те, що обіцяю, я роблю. Мені це не вперше.

— Ви собака, — мовив аптекар.

— Глядіть, містере Біг-налл! — скривившись, прогарчав Лі Чао. — Ой глядіть!..

Естебан Сегорбе найчастіше подорожував сам. Його влада над темним людом сонячного півострова була така велика, що він практично нікого не боявся. Скромно вдягнений, невисокий, маючи зовнішність, яку майже неможливо описати, Сегорбе був людиною, з котрою завжди рахувалися. Він був добре відомий своєю приналежністю до колишньої спілки Моріарті, а ще — жорстокістю та цілеспрямованістю, коли йшлося про ризиковану справу.

Професор мав також докази, що іспанець отримує справді великі прибутки від злочинної діяльності.

Під наглядом непомітних жебраків Сегорбе прибув до маленького готелю в неділю, 2 травня, десь одразу після восьмої вечора, в час, коли багато сімей, що мешкали поблизу Аппер-Джордж-стріт, поверталися з вечірньої відправи.

За півгодини посильний готелю вручив йому записку, у якій повідомлялося, що нарада з колегами відбудеться завтра о другій годині і за п'ятнадцять хвилин до початку по нього буде прислано екіпаж.

Сегорбе сказав посильному, що відповіді не буде. Після розпаду спілки він підтримував не гучні, але вигідні стосунки з усіма трьома колегами, з якими має завтра зустрітися. Цього разу теж усе мало закінчитися зиском. Він рано ліг, але не гасив світла, поки не закінчив підрахунки денних витрат у маленькому нотатнику, який завжди носив при собі. Скупий Естебан Сегорбе сподівався, що цей візит незабаром почне давати прибутки.

За чверть до другої наступного дня Сегорбе був готовий. Екіпаж прибув без запізнення, з Терремантом на високих козлах.

Терремант зіскочив униз і, виказуючи іспанському гостеві велику шану, допоміг йому зайняти місце в екіпажі, тоді повернувся на своє місце, стьобнув коней і поїхав у напрямку Еджвер-роуд.

Саут-Ворф-роуд проходила по діагоналі між Західною залізницею та Прейд-стріт неподалік Паддінгтонського вокзалу, підходячи до причалів Великого сполучного каналу. В її неохайних будинках мешкали переважно вантажники, матроси з барж та дрібні службовці залізничної компанії. Довго на цій вулиці люди не затримувались, але жило тут багато. Непоказний будинок, обраний професором за місце зустрічі, був сховищем краденого, кублом дрібних злодіїв, що промишляли у вагонах, екіпажах та на баржах, а також на залізничному вокзалі.

Напередодні зустрічі власника цього складу мотлоху Деві Тестера, відвідав Берт Спір. Гроші перейшли з рук у руки, і опівдні власник оголосив, що «Заклад» зачиняється до завтра.

О першій годині чотири «боксери» Терреманта перевірили, чи не залишився хто в цьому невеликому п'ятикімнатному приміщенні. Жебраки зайняли зручні позиції в під'їздах та помешканнях сусідніх будинків, щоб тримати під наглядом як місце зустрічі, так і Саут-Ворф-роуд та Прейд-стріт аж до вокзалу.

Хвилин за п'ятнадцять до другої від Еджер-стріт проїхали два екіпажі. З них на ходу зіскочили чотири «боксери», а коли виявилося, що все спокійно, вилізли й інші пасажири і швидко зникли в будинку.

В гущі вуличного руху кучер Гаркнесс повільно вів особистий екіпаж професора. Попереду він побачив повіз Терреманта, що звернув з Аппер-Джордж-стріт і в потоці інших екіпажів та омнібусів рухався в напрямку Паддінгтона. Моріарті теж його помітив і задоволено кивнув. Сегорбе буде переможений протягом найближчої години.

Рівно о другій екіпаж Терреманта підкотив до будинку на Саут-Ворф-роуд, і Сегорбе ввійшов до будинку. Вхід охороняли «боксери». За п'ять хвилин з'явивсь і екіпаж Моріарті, і Терремант, який чекав біля своїх коней, поспішив допомогти професорові.

У маленькій вузькій кімнаті, що правила за вітальню, четверо континентальних ватажків стримано привітали один одного, як роблять злочинці в усьому світі, зустрівшись після довгої перерви.

Вони саме встигли всістися за грубим дерев'яним столом, коли до кімнати тихо ввійшов професор. Сегорбе сидів спиною до дверей і здивовано озирнувся.

— Щиро вітаю вас, Естебане, — сказав Моріарті. — Радий, що ви приїхали.

Іспанець хотів був вихопити з-за пояса кинджал, але Шляйфштайн спинив його за зап'ясток.

— Це зайве, Естебане, — посміхнувся Моріарті. — Тут усі друзі, як і тоді, коли виникла наша спілка.

— Ви зрадили цю спілку, — відказав Естебан Сегорбе, і очі його гарячково блищали.

— Ні. Я змушений був одійти, але тепер хочу повернутися до статус-кво.

— Він не виправдав надій, — звернувся Сегорбе до трьох своїх колег. — А ми ж домовлялись, що дії проводиря не можуть лишатися поза увагою.

— Нового проводиря обирати не будете, — холодно посміхнувся Моріарті. Не багато теплоти було і в його словах.

— Ми ухвалили одностайне рішення.

— Не було ніякого рішення! — Професор сердито скривив губи. — Просто ми вряди-годи робили послуги один одному. Дозволили розпастися нашій організації в Лондоні — одній з найбільших столиць злочинного світу. Це була вільна територія. Не знаю, як ви, Сегорбе, але Гризомбр і Шляйфштайн займалися браконьєрством у моєму лондонському