Богдан-Ігор Васильович Антонович - На другому березі (збірник)

et orbi[67] із захвату, із горя, з гордощів, з зневіри. І прийдуть із єлеєм, прийдуть з терезами краси помильні судді і відважать смуток, діапазон п’яніння, думку, слова гаму, а ти, як завжди, будеш сам, щоб все забути. ARS CRITICA[68] Мистецтво — що ж? Це надаремне в дно дня, дно дна сягати словом, в ядро ціляти світла темне. Ні, не чорнила — треба крові! Хай ваші терези розумні відважать форму, зміст, прикраси, достоту зміряють безумне і скажуть: небагато важить. Хай! Але в те сутнє, в дно дна срібне не сягнуть мірою ні разу і сятимуть, мов царство мідне, ці строфи щільні і доцільні, ці строфи — формули екстази. ДРУЖНЯ ГУТІРКА Поезія? — Ні, не питай, який рецепт її есенцій! П’ючи свій золотавий чай, так пробалакаємо день цей. Узори гарних слів, мережка, екстракти мови в срібній чаші — хай їх краси аптекар зважить! Ні, не туди, коханий, стежка! Символіка завбога наша, і орнаментика засіра. Де ж міра мір, єдина міра? Чай процідивши, попрощавшись, розходимось. Ніч — чорна мушля, ті самі зорі в ній, що завжди, той самий захват серце душить. Тоді, чужі дрібній прикрасі, слова, затиснуті у горлі, слова, гальмовані в екстазі, б’ють, мов джерела животворні. ПОДВІЙНИЙ КОНЦЕРТ Коробка радієва й квіття. Крізь чорну скриньку йде музика, і душі квітів світлом світять, що з нього ясність б’є велика. Дрібненька флота звуків, човен мелодій на морях етеру і світла з квітів вечір повен змінив кімнату в чар-печеру. А знизу під концертом квіття, мов кара за краси провину, жде кіш подвір’я — царство сміття, де квіти й звуки згодом згинуть. Дивись у яму мертвих квітів! О, чи зумієш, майстре сяєв, своє мистецтво протерпіти? Не тільки їх краса карає. Друга глава
МОНУМЕНТАЛЬНИЙ КРАЄВИД Червоні куби мурів, кола жовтих площ, квадрати скверів. Людино, думки циркулем відмірюй зорі і міста! На брилі брила, коло в колі, вікна понад вікна й двері, стає на мідних сходах сонце, мов статуя золота. Басейни — мов дзеркала нерухомі в куряві червоній. Тут небо миється в воді густій і срібній, наче ртуть. В зеленім полум’ї трави пасуться мармурові коні, камінні