Сюецінь Цао - Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі

ж вилаяв його. Цінь Чжун був обурений. Так хлопчики ні з чим повернулися на свої місця. Цзінь Жун тріумфував, похитував головою, прицмокував язиком, верз усяку нісенітницю. Юйай, який сидів неподалік од нього, чув усе, що той говорив, і, не стерпівши, заходився його соромити.

— Я щойно на власні очі бачив, як вони цілувалися й гладили один одного по задньому місцю! — нахабно заявив Цзінь Жун. — Вони це вже давно задумали, а зараз домовлялися про подробиці.

Він так захопився, що почав говорити непристойності, ні на кого не звертаючи уваги. Отут один із учнів розсердився. І хто б ви думали? Цзя Цян!

Цзя Цян, шістнадцятирічний юнак, був правнуком Нінго-гуна по прямій лінії. Залишившись круглим сиротою, він із самого дитинства виховувався в будинку Цзя Чженя й відзначався манерами ще більш витонченими, ніж Цзя Жун, рідний син Цзя Чженя. Із Цзя Жуном його пов’язувала тісна дружба.

У палаці Нінго жили найрізноманітніші за характером і схильностями люди, і скривджені служники та служниці не пропускали нагоди про них полихословити, не соромлячись у висловах. Побоюючись, як би й про Цзя Цяня не пішла погана слава, Цзя Чжень оселив його в окремому будинку й наказав завести родину.

Цзя Цян був розумний, тямущий юнак приємної зовнішності. Школу він відвідував лише про людське око, насправді ж захоплювався півнячими боями та собачими перегонами, милувався квітами та плакучими вербами. Ніхто не смів йому суперечити, адже він користувався прихильністю Цзя Чженя й був другом Цзя Жуна! Бачачи несправедливість, Цзя Цян хотів було втрутитися, але потім передумав:

«Цзінь Жун і Цзя Жуй — друзі мого дядька Сюе Паня, та і я з ним у добрих відносинах. Втручуся — вони поскаржаться Сюе Паню, і це може зашкодити нашій дружбі! Промовчу — підуть плітки. Треба якось схитрувати!»

Він зробив вигляд, що йде у двір за малою потребою, а сам непомітно підкликав Мін Яня, слугу Баоюя, і сказав йому кілька слів.

Мін Янь, улюбленець Баоюя, молодий і недосвідчений у життєвих справах, почувши, що Цзінь Жун скривдив Цінь Чжуна й що в цю справу замішаний і його пан, вирішив провчити кривдника. Тим більше що одержав підтримку Цзя Цяня.

Мін Янь узагалі ніколи нікому не давав спуску. Він знайшов Цзінь Жуна й, забувши, що сам він служник, а той пан, накинувся на нього:

— Агов, Цзінь Жуне! Ну й сволота ж ти!

Почувши це, Цзя Цян тупнув ногою, осмикнув одяг і мовив:

— Мені пора!

Цзя Жую він сказав, що мусить відлучитись у справах, і той не посмів його затримувати.

Мін Янь тим часом схопив Цзінь Жуна за руку й загрозливо запитав:

— Що тобі за справа до наших сідниць? Адже ми твого татуся не чіпаємо, от і мовчи! А то виходь, якщо ти такий хоробрий, поміряємося силами!

Учні оторопіли і злякано витріщали очі.

— Мін Яню! — закричав Цзя Жуй. — Припини неподобство!

— Ах, так, ти бунтувати! — позеленівши від злості, закричав Цзінь Жун. — Усі раби — негідники! Ось постривай, зараз я поговорю з твоїм хазяїном!

Він вирвався від Мін Яня й метнувся до Баоюя. У цей момент щось вітром просвистіло біля самісінького вуха Цінь Чжуна — це пролетіла невідомо ким кинута тушниця — вона впала на стіл, за яким сиділи Цзя Лань і Цзя Цзюнь, нерозлучні друзі.

Цзя Цзюнь, зовсім іще маля, відзначався сміливістю й до того ж був такий розбещений, що нікого не боявся. Отож, він випадково помітив, що тушницю кинув друг Цзінь Жуна. Він цілився в Мін Яня, але промахнувся, тушниця, пролетівши мимо, впала на стіл Цзя Цзюня, розбила на друзки його порцелянову тушницю, а книгу забризкала тушшю. Хіба міг Цзя Цзюнь таке стерпіти?

— Арештантське поріддя! — вилаявся він. — Руки розпустили!

Із цими словами він схопив тушницю й хотів пошпурити нею в кривдника, одначе Цзя Лань, більш спокійний і розважливий, узяв його за руку:

— Не втручайся, любий брате!

Але урезонити Цзя Цзюня було неможливо. Він схопив кошик для книг і з люттю жбурнув у Цзінь Жуна. Одначе сил у Цзя Цзюня було небагато, кошик не долетів і впав на стіл Баоюя й Цінь Чжуна. Пролунав дзенькіт — на підлогу посипались осколки від чайної чашки Баоюя, чай розлився, врізнобіч полетіли книги, папір, пензлі, тушниця.

Цзя Цзюнь підхопився й уже готовий був учепитися в хлопчиська, що кинув тушницю. У цей же момент Цзінь Жун схопив бамбуковий ціпок, що трапився йому під руку. Щоб розмахнутися, тут було занадто мало місця, але Мін Яню все-таки кілька разів перепало, і він заволав:

— Гей ви, чого не допомагаєте?!

Треба сказати, що Баоюя супроводжували до школи також хлопчики-служники: Саохун, Чуяо й Моюй. Ці троє теж були не від того, щоб розважитися.

— Виродок! — закричали вони. — Так ти здумав пустити в хід зброю!

Тут Моюй висмикнув дверний засув, у Саохуна й Чуяо