Юрій Михайлович Канігін - Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

Ви тепер розумієте, чому в Україні масонство завжди Мало відносно слабкі позиції. Зрозуміло також, що більшовизм і східний атеїзм у принципі не могли б самозародитися в Україні — вони сюди принесені. Але ж це не значить, що більшовизм в Україні сам собою «відімре» — з ним необхідно боротися.

Треба зрозуміти, що ваша національна ідея — те, що найдорожче вам, те, за що ви відповідальні перед святою пам'яттю предків і перед Богом, — це антипод ефемерної інтернаціональної, антинародної, класової ідеї. За Біблією, класова боротьба — «підуть брат на брата, син на батька» — виникає при хворобливому, згубному стані суспільства. У нормальних умовах класи співробітничають, об'єднані національною ідеєю. І той, хто розпалює класове протистояння, в цивілізованих країнах вважається злочинцем.

І як би не хитрували сучасні комуністи, що «не поділяють крайнощів минулого», вони — за класовий підхід до суспільства, який протистоїть національній — арійській — ідеї.

НАСТУП І ВІДХІД АРІЇВ

Мы беглецы, и сзади наша Троя; И зарево наш парус багрянит!

М. Волошин

ТРОЯ І АРАТТА

Жахливу битву народів Залишили світлі боги.

Гомер

— Найцікавіші й вельми великі події, що значно просу нули вперед «арійську всесвітньо-історичну місію і поставили на перший план світової арени Припонтиду (Велику Скіфію), сталися в період з XVI по VI століття до н. е. 1000 років — великий, звісно, період. Але ж і зсуви тектонічні.

Почалися вони із завоювання Єгипту гіксами (гіксосами) у XVI столітті до н. е. Це перший арійський удар по єгипетській темряві, завданий ще до руху, розпочатого Мойсеєм. Є певний зв'язок між походом гіксів і наступною «єврейською революцією», але про це поки що не будемо говорити.

Отже, у 1678 році до н. е. Єгипет підкорили гікси. Західні історики про це говорять мало і в загальних рисах: прийшли із Сирії, підкорили, потім їх вигнали. По-перше, гікси поклали початок Середньому Царству в Єгипті. По-друге, вони прийшли не з Сирії, а з… Трипілля. Так-так, з вашого Подніпров'я. Про це свідчить хоча б спільна атрибутика в похованнях. По-третє, ймовірно, що гікси встановили в Єгипті… руську династію, яка правила 108 років. У славнозвісній книзі Е. Бікермана «Хронологія древнього світу» говориться, що 22-а династія єгипетських фараонів — 5 фараонів! — мала прізвище Шишаки. Як вам подобається; єгипетський фараон… з запорозьким прізвищем Шишак! Це ж майже Голопупенко на золотому троні, — посміхнувся Гуру і додав:

— А візьміть стародавній Шумер. Там також трапля ються, так би мовити, «запорозькі» прізвища. Вже цитований дослідник шумерської цивілізації С. Крамер пише, що однією з найбільших сенсацій для шумерологів є доказ того, що відомі закони царя Ур-Намму (сьогодні вони визнані найстародавнішими у світі) створив не він, а його помічник і спадкоємець — якийсь Шульга [Див.: Крамер С. История начинается в Шумере. — С. 10].

— Однак, — продовжував Самден, — єгипетський дух переміг. У 1570 році гіксів прогнали, хоча їхня справа мала певні наслідки: вони підготували «сонячну революцію'' Аменхотепа — Мойсея, про яку вже йшлося.

Далі поговоримо про славнозвісну Трою. Це арійське поселення. Троя — процвітаюче місто-держава біля гирла Босфору. Воно виросло під впливом прибульців з півночі (кімрів-борисфенітів) і було більмом на оці у греків-ахейців, які «розсілися» по берегах Егейського моря, «наче жаби довкола ставу» (вислів Аристофана). Троя — назва скіфська; греки називали її Іліоном — містом Сонця (звідси «Іліада» — поема, де описана війна за Трою). Своїм економічним і духовним корінням вона сягала кудись на північ, до легендарної Амазонії, і на схід, до малоазійських та іранських степів.

Там, на півночі, була процвітаюча Аратта, а на сході — скіфські племена, що готувалися рушити до Північної Припонтиди. Крихітні грецькі «царства» не могли налагодити з Троєю партнерських стосунків. Троя їх пригнічувала своєю перевагою в культурному й військовому відношенні. У троянців були не лише міцні стіни, а й дволезі сталеві «арійські» мечі (це в бронзовому віці). Останні, цілком очевидно, були не місцевого виготовлення.

Перша навала греків, що мали бронзову зброю, була відбита з ходу. Грецькому героєві Ахіллу довелося робити спецзамовлення самому богові Гермесу — потрібні були щит, шолом і лати особливої міцності (про що докладно описано в «Іліаді»). А ви думаєте, чому залізний вік в Середземномор ї розпочався відразу після троянських подій? Він розпочався з коротких сталевих мечів, якими ще до Трої були озброєні амазонки Північної Припонтиди. Уявіть: золотоволосі, вільні, непереможні красуні з блискотливими мечами на стрімких, як стріли, конях — то феномен суто арійський [На землях України з давніх-давен були поширені також арійські луки (з турячих рогів), стріли яких летіли на відстань до 400 м. Про це вже згадувалося вище]. Але я захопився.

Події Троянської війни, точніше — довкола неї в основному розгортаються в ареалі нинішнього Чорного моря, всього його узбережжя. Це змушує багатьох істориків думати, що Троя — то Ольвія (південь Придніпров'я) або навіть Гелон (Середній Дніпро). Але ні, вона там, де її в XIX столітті розкопав Шліман, — на Босфорі. І в окрузі, що особливо не подобалося місцевим басилеям, постало багато арієзованих поселень, які підтримувались Араттою.

Тиск аріїв зростав, пружина стискалася, й Аттика вибухнула. Десять років (1194–1184 pp. до н. е.) за намовлянням Єгипту хвилі «грецького (ахейського) моря» накочувалися на арійський форпост, поки не поглинули його. Протиборство було досить жорстоким. Навіщо? Не можна ж усерйоз вважати, що небачені раніше кровопролиття, багаторічні героїчні зусилля багатьох народів не лише Аттики, а й віддалених районів Середземномор'я (навіть ефіопи з берегів океану прийшли і вв'язалися у війну) робилися через грецьку красуню Єлену, котру вкрав, точніше, повів за собою Паріс — троянський принц. Навряд чи слушні й міркування ваших істориків-матеріалістів: мовляв, сякі-такі греки (тоді вони ще не були благородними еллінами) вирішили пограбувати багату Трою.

У Гомера знаходимо глибше, духовне, трактування мотивацій походу на Трою:

Хто ж із безсмертних богів їх (греків — Ю. К.)спонукав до ворожого спору? Син Громовержця і Лети — Феб, прогніваний царем. Отже, в основі лежить духовний чинник — Феб — бог Сонця. «Сонячна», арійська, першопричина. І сама Троя (Іліон) — «місто Сонця». І храм Сонця стояв у ній. І жрець Аполлона (Аполлон — той же Феб, бог Сонця) верховодив у ньому. Питання стояло так: під чиїм духовним впливом буде Середземномор'я — під «північним», арійським, чи «південним», єгипетським? Це питання й розв'язувалося протягом І тисячоліття до н. е. — розв'язувалося і силою духу, і силою