Юрій Михайлович Канігін - Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

М. Горький, О. Толстой і навіть Г. Зінов'єв (саме за його ініціативою софіанців і вислали з Радянської Росії 1922 р. Слідом поїхав і М. Горький).

«Біле братство» намагалося об'єднати буддизм і християнство; молитви Ісусу Христу і Діві Марії тут мають рівну цінність з мантрами Крішни. А Микола Реріх, відповідно до буддистської концепції переселення душ, був оголошений втіленням Сергія Радонезького. Але справа навіть не в цьому. Бог врешті-решт один. Найголовніше те, що «Біле братство» разом із теософами і масонами-розенкрейцерами виправдовувало більшовицький атеїзм, гоніння на православну церкву, що почалися за Леніна.

Реріхи — і Микола, і Олена — свої таланти (а це були насправді талановиті люди) спрямовували на розхитування підвалин православ'я. Скажімо, хрест вони тлумачили як подобу людського тіла: мовляв, не якомусь богові, а людині треба вклонятись. Навіть на своїх картинах Реріх малював себе в ролі одного з великих стовпів православ'я — Сергія Радонезького.

«Геть Христа, геть галілеянина!» — ось гасло масонства. Замінити Бога людством, народом — ось завдання нової релігії, як розумів її масон Пєшков-Горький, котрий висунув принцип: «Народушко — це бог». «Білі брати» поділяли цей підхід до релігії, але більше апелювали до буддійського пантеїзму й безбожжя.

Чималий успіх «Білого братства», спрямованого на підрив православ'я, пояснюється тим, що люди були підготовлені відкриттями Реріхів (творами Олени й високомистецькими, принадними картинами Миколи, що стверджували пантеїзм — віру не в Бога, а в божественну Природу). М. Реріх був легатом «Великого Білого братства» (АМОРК) — містичного ордену розенкрейцерів, пов'язаного з Теософічним товариством. Сама назва «Біле братство» — запозичення з «Агні-йоги» Олени Реріх. Саме Реріхи провістили пришестя наприкінці XX століття «сучасної Майтрейї» — втіленої «Матері світу» — і вказали, що це станеться в самісінькому центрі православного світу — в Києві.

— Тепер, — розповідав далі Гуру, — коли у вас, у Києві, бачу на вулицях натовп бритоголових хлопчаків у рожевих хітонах, чую тужливі східні звуки кришнаїтських співів упереміш з молитвами до Ісуса Христа, не дуже дивуюся. Таланти Реріхів спрацювали. Публіка прихильно слухає ці голоси. І не виключено, що ось-ось з'явиться у вас нова Майтрейя а претензією на заміну собою одвічно світлих, святих образів Діви Марії та її Божого Сина [Це Гуру сказав 1991 року, коли був у мене в Києві. Через 1,5 року в нас і справді з'явилася Ісус-Марія].

А взагалі річ не в Реріхові як художникові, картини котрого заспокоюють, звеличують людську душу, не кажучи вже про властиву їм якусь неземну красу. Річ — в ученні «Білого братства», автором якого скоріше можна вважати його дружину Олену [У грудні 1994 року рішенням Архієрейського собору православної церкви вчення Олени й Миколи Реріхів «Жива етика» («Агні-йога»), а також учення О. БлаватськоІ «Теософія» піддано анафемі як несумісні з християнством. Відтепер їхнім послідовникам заборонено відвідувати православні храми, їх не допускають до причастя (див.: Комсомольская правда. — 1994.—27 декабря)].

Учення відбилося і на багатьох картинах художника. Ось, наприклад, остання картина М. Реріха (до речі, знаходиться в Києві) «Наказ учителя». Вона глибоко символічна: в горах край провалля сидить людина. Проти неї над безоднею ширяє білий лебідь — символ одлітаючої душі. И відчувається якась магічна сила, що притягує людину до цієї прірви, чується наче заклик спокійно й гідно звести рахунки з життям. За вченням Христа, це смертний гріх. За вченням Будди, свідоме «зведення рахунків» із земним життям, «відпуск душі» — діло гідне, що звеличує людину, вільну розпоряджатися собою в усьому. По суті, цьому вчили і Маркс, і Гітлер. А на практиці вони та їх сподвижники створили суїцид. І в цьому принципи буддизму і західного масонства перехрещуються.

П'ЯТИКУТНА ЗІРКА СОЛОМОНА — ГОЛОВНИЙ ЗНАК МАСОНСТВА

Скажи, что Бога нет,

Что вера есть обман.

Масонская песня

— Масони начебто нічого не вигадують: використовують ті самі основні знаки, що й релігії світу: хрест, зірку Давида, пентаграму, трикутник, свастику (східні ложі), семисвічник. Єдине «нововведення» — «знак смерті» (череп і схрещені кістки), який означає, що масони не бояться померти. Одне слово, наче й те… та не те! У ці знаки вкладають інший зміст — не Божий, а «людський». У масонів хрест — символ не Сонця (і, отже, не Бога в арійському, християнському розумінні), а людини. Абсолютно те саме означає і п'ятикутна зірка (це той же хрест, символ людини, але з гострими кінцями й роздвоєними «ногами», тому й п'ять кінців). «Бог — це сама людина, іншого Бога немає! Усе для людини, все в ім'я людини! Людина — це звучить гордо! Людина священна!» — ось який (горьківський) зміст у пентаграмі. А в хресті? Замініть слово Бог словом людина… А маленька шестикутна зірка? Це не святе Боже творення світу й життя (як у іудаїстів), а… творення людське, «злягання людей» задля зачаття нового життя. Також, як бачимо, проступає «людський зміст». А трикутник? У релігії (в єгиптян, наприклад) — це Бог. У масонів — людина (донизу кутом — чоловік, догори — жінка).

Одне слово, будь-який знак у масонів має єдину мету: підмінити Бога людиною. Це, на перший погляд, дуже гуманно. Та насправді звідси є лише два шляхи: або до атеїзму, або до сатанізму. У сатаністів трикутник кутом догори означає Бога, донизу — сатани. Так само й п'ятикутна зірка: догори одним променем — людина, навпаки (двома променями) — диявол. А вже атеїзм у масонів — річ звичайна. Більшовики в Росії взяли за основний символ п'ятикутну зірку, що «стоїть» на двох ногах. Вона й означає атеїзм: «людина замість Бога», створення не Божого, а «людського» земного раю — комунізму. Щоправда, й сатана обіцяє людям рай на Землі.

Пентаграма стала основним символом Росії з 1918 року; запропонував її спочатку як армійську емблему Лев Троцький з підказки американських масонів. Зірка виявилася найпридатнішим атеїстичним символом. Усі масони (особливо «Біле братство» Реріха) вітали більшовицький розгром церков у Росії.

Пентаграма (символ: «людина замість Бога») сподобалась і гітлерівцям. Спочатку фашистським прапором було червоне полотнище з п'ятикутною зіркою. Згодом Гітлер (помилково!) визнав радянську зірку за жидомасонський знак і взяв за емблему шамбалістську свастику. Слід зазначити, що й п'ятикутна зірка не була відкинута зовсім. Вищі втаємничені ордену СС під час зібрань на чолі з Гиммлером у присутності Гітлера обов'язково медитували на яблуці. Розріжте яблуко по «екватору» — і ви побачите зірку.

Знак п'ятикутної зірки має різні нюанси й варіації. Найстрашніший, екстремістський за смислом, — це зірка в колі (чим увінчані наші висотні будинки). Сатаністи вважають, що диявол піде в останній і