Ден Браун - Цифрова Фортеця

«Та коли я викличу службу безпеки, — подумав Стретмор, — мій план буде зруйновано».

Ґейл знову стиснув руки-лещата. Сюзанна скрикнула від болю.

— Ну то як? — заволав Ґейл. — Мені вбивати її?

Стретмор хутко зважив можливі варіанти. Якщо він дозволить Ґейлу забрати Сюзанну з шифрувального відділу, то не матиме жодної гарантії. Ґейл може трохи проїхатися на авто й зупиниться десь у лісі. При ньому буде пістолет... У Стретмора похолонуло в грудях. Моторошно було навіть подумати, що може трапитися до того, як Ґейл відпустить Сюзанну... Якщо взагалі відпустить.

«Буду викликати службу безпеки, — вирішив Стретмор. — А що ще я можу вдіяти? — Він уявив, як Ґейл розпинається в суді про «Цифрову фортецю». — Мій план буде знищено. Мушу знайти якийсь інший шлях».

— Вирішуй! — заволав Ґейл, тягнучи Сюзанну до сходів.

Та Стретмор його не слухав. Якщо порятунок Сюзанни означав руйнацію його планів, то нехай так і буде — ніщо не варте її життя. Сюзанна Флетчер була ціною, яку Тревор Стретмор відмовлявся платити.

Ґейл заламав Сюзанні руку за спину й дедалі дужче стискав їй шию.

— Це твій останній шанс, старий! Віддай мені пістолет!

Стретмор блискавично міркував, вишукуючи інші варіанти дій. «Завжди є якийсь інший варіант!» Нарешті він заговорив — спокійно, майже печально:

— Ні, Ґреґу, вибач. Але я не можу тебе відпустити.

Слова на мить застряли в Ґейла в горлі — він був явно шокований.

— Щ-що?

— Я викликаю службу безпеки.

Сюзанна аж охнула від несподіванки:

— Командире, ні!

Ґейл стиснув руку на шиї Сюзанни.

— Викликай — і вона помре!

Стретмор зняв стільниковий телефон із ременя й увімкнув його.

— Ґреґу, ти блефуєш.

— Ти ніколи цього не зробиш! — заверещав Ґейл. — Я все розповім! Я зруйную твій план! Тобі ж залишилося кілька годин до втілення мети! Контролювати всю інформацію у світі! «Транскод» більше не знадобиться! І більше ніщо не заважатиме тобі мати вільний доступ до будь-якої інформації! Це ж найважливіший момент у всьому твоєму житті! І ти не можеш цей момент змарнувати!

Голос Стретмора був як криця:

— А тепер дивися, що я зроблю.

— А-а-а... А як же Сюзанна? — спитав, заїкаючись, Ґейл. — Тільки зателефонуй — і вона помре!

Та командир не здавався.

— От я й ризикну. І подивлюся, що з того вийде.

— Фігня! Ти ж прешся від неї іще більше, ніж від «Цифрової фортеці»! Я це точно знаю! І ти ризикнеш Сюзанниним життям?!

Сюзанна хотіла була гнівно запротестувати, але Стретмор випередив її:

— Юначе! Ви мене погано знаєте. Я заробляю на життя тим, що ризикую. Хочете зіграти жорстко — що ж, зіграймо! — І він почав натискати кнопки на своєму телефоні. — Ти недооцінив мене, синку! Гадаєш, я дозволю тобі просто так взяти й піти після того, як ти погрожував убити мого працівника? — Він підніс телефон до вуха й гаркнув у мікрофон: — Комутаторна! Дайте мені службу безпеки!

Ґейл стискав сильніше Сюзаннину шию.

— Я-я... я уб’ю її! Їй-богу, вб’ю!

— Нічого ти не зробиш! — впевнено заявив Стретмор. — Якщо її вб’єш, ти лише погіршиш своє... — Він перервався й різко підніс телефон до рота. — Безпека? Це командир Тревор Стретмор. У нас у шифрувальному відділі виникла ситуація, пов’язана із захопленням заручників. Пришліть сюди своїх людей! Так, негайно, чорт забирай! У нас також трапилася відмова генераторів. Мені потрібно, щоб сюди перепустили струм з усіх наявних джерел. Мені потрібно, щоб усі системи працювали через п’ять хвилин! Ґреґ Ґейл убив одного з моїх фахівців-системників. Він узяв у заручники начальницю шифрувального відділу. Вам дозволяється використовувати в разі потреби сльозоточивий газ — проти всіх нас без винятку. Якщо містер Ґейл відмовиться поводитися конструктивно, то віддайте снайперам наказ застрелити його на місці. Я беру на себе повну відповідальність. Негайно виконуйте наказ!

Ґейл непорушно закляк — аж обм’якнув від несподіваного повороту подій. І послабив свою хватку на шиї Сюзанни.

Стретмор клацнув, вимкнувши телефон, і знову причепив його до ременя.

— Твій хід, хлопче.

РОЗДІЛ 81

Бекер стояв у телефонній будці у вестибюлі термінала. Перед його очима все плило. Та, попри пекучий біль та нудоту, настрій його різко поліпшився. Усе скінчилося. Справді скінчилося. Він уже збирався додому. Перстень на його пальці і був тим Священним Граалем, який він шукав. Бекер підняв руку до світла і, примружившись, поглянув на золоту здобич. Він не міг сфокусувати зір, щоб прочитати напис, але побачив, що той зроблений не англійською. Перший символ був Q, або О, або нуль — у нього ще надто сильно боліли очі, щоб сказати напевне. Бекер придивився до кількох перших символів. То була якась абракадабра, позбавлена сенсу. «І оце — справа національної безпеки?»

Бекер увійшов до телефонної будки й почав набирати номер Стретмора. Та не встиг він набрати міжнародний код, як почув записану відповідь: «Усі напрямки зайняті. Будь ласка, покладіть слухавку й зателефонуйте пізніше». Бекер насупився й повісив слухавку. Він зовсім забув, що телефонувати з Іспанії по міжнародній лінії — це як у рулетку грати: усе залежить від збігу обставин та удачі. Значить, за кілька хвилин він спробує ще раз.

Бекер щосили намагався не звертати уваги на біль в очах, що потроху вщухав. Меґан пояснила йому, що коли очі терти, стане ще гірше; тому він намагався терпіти, хоч як би важко це не було. Згоряючи від нетерпіння, він знову спробував додзвонитися до Стретмора. І знову всі лінії зайняті. Бекеру вже було несила терпіти — його очі вогнем горіли. Він вирішив промити їх водою. Нехай Стретмор зачекає хвилину-дві. І Бекер, ще й досі не відновивши зір, поплентався до туалетів.

Перед чоловічим туалетом, як і раніше, Девід розгледів розпливчастий силует прибиральницького возика, тому відразу рушив до дверей із написом «DAMAS». Йому здалося, що він почув там якісь звуки.

— Hola?

Тиша.

«Може, то Меґан», — подумав він. їй треба було якось убити п’ять годин до свого рейсу, і вона сказала, що спробує відтерти напис на своїй руці.

— Меґан? — гукнув Бекер. І знову постукав. Ніхто не відповів. Девід поштовхом відчинив двері. — Агов? — знову гукнув він, заходячи всередину. У туалеті начебто нікого не було. Він стенув плечима й пішов до раковини.

Раковина й досі була брудна, але з крана, на