Борис Черкас - Поле битви — Україна. Від «володарів степу» до «кіборгів». Воєнна історія України від давнини до сьогодення
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Починаючи з 1 березня 2014 р. відбулася серія акцій за участі російських спецслужб у східних, центральних і південних регіонах України у березні—квітні 2014 р., учасники яких виступали здебільшого за відокремлення півдня і сходу України та приєднання цих регіонів до Росії, проведення референдуму щодо федерального устрою України, надання російській мові статусу другої державної та проти нової української влади. У ході демонстрацій проросійські активісти здійснювали спроби захоплення державних установ (були захоплені будівлі Донецької, Луганської та Харківської ОДА). Між учасниками проросійських та проукраїнських акцій виникали сутички (найбільші з них відбулися у Харкові та Донецьку), під час яких постраждали десятки осіб та загинула щонайменше одна особа, а в Одесі це призвело до численних жертв. Унаслідок протистоянь загинуло 48 осіб, 247 було поранено, 6 з них загинуло від вогнепальних поранень, інші — при пожежі у будинку профспілок. У Донбасі сепаратистські утворення отримали назви Донецької та Луганської «народних республік» (ДНР та ЛНР).
Збройний опір зовнішній агресії та внутрішньому сепаратистському руху був юридично оформлений як «антитерористична операція».
Антитерористична операція
У період з 12 по 14 квітня терористами було захоплено ряд адміністративних будівель у містах Донецької області: Слов’янськ, Краматорськ, Артемівськ, Красний Лиман, Дружківка, Єнакієво, Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Харцизьк, Жданівка і Кіровське.
15 квітня українські війська увійшли в Слов’янськ і Краматорськ, взяли під контроль аеропорти даних міст. З 16 квітня по 1 травня терористами ДНР були захоплені адмінбудівлі міст Новоазовськ, Сіверськ, Комсомольське, Червоноармійськ, Родинське. 28 квітня в Луганську сепаратисти оголосили про створення ЛНР і почали захоплювати адміністративні будівлі Луганської області. За період 28 квітня — 2 травня були захоплені Станиця Луганська, Луганськ, Красний Луч, Первомайськ, Алчевськ, Антрацит, Свердловськ, Стаханов.
11 травня було проведено псевдореферендуми щодо незалежності ДНР і ЛНР, за даними яких за незалежність проголосувало 89,07 % і 96,2 % виборців відповідно.
22 травня відбувся напад на табір сил антитерористичної операції (АТО) під Волновахою, сепаратисти вночі завдали неочікуваного удару українській армії, 18 військовослужбовців було вбито.
У цей час ЗСУ були поповнені кількома добровольчими батальйонами («Азов», «Донбас», «Дніпро», «Київська Русь» та ін.), які склали найбільш вмотивовану та мобільну частину ЗСУ та Національної Гвардії (часом не маючи відповідного статусу приналежності). Структура та керівництво ЗСУ повільно долали дестабілізацію, через що, окрім надання озброєння, основні функції щодо екіпірування та продовольчого постачання бойових частин почали виконувати волонтерські об’єднання громадян. Лави ЗСУ поповнили тисячі добровольців.
26 травня відбувся бій за Донецький аеропорт. Це була перша масштабна успішна операція сил АТО, коли за допомогою авіації та десанту було знищено до 300 сепаратистів, при цьому українська армія не понесла жодних втрат.
4 червня сили антитерористичної операції повністю звільнили Красний Лиман Донецької області від терористів.
13 червня українські війська звільнили Маріуполь. 14 червня сепаратисти збили Іл-76 Збройних сил України, що доправляв військових у Луганський аеропорт, унаслідок чого загинуло 49 осіб, включаючи екіпаж літака. Того ж дня були здійснені численні напади терористів на блокпости сил АТО, під час яких було вбито 6 військовослужбовців. Загалом за день втрати силовиків склали 55 чол., що є найбільшою військовою втратою України за часи незалежності.
19 червня було розпочато підготовку до перемир’я, основні сили АТО були кинуті на взяття під контроль державного кордону на Донбасі, що було фактично зроблено до вечора.
20 червня президент П. Порошенко віддав наказ про припинення бойових дій на окупованих терористами територіях, перемир’я було оголошене з 22:00 20 червня по 10:00 27 червня 2014 р.
За час перемир’я загинули 27 і було поранено 69 українських силовиків. Загальна кількість нападів сепаратистів на позиції АТО — 108 разів, зокрема, терористи обстрілювали позиції українських військових на висоті Карачун, у Краматорську, Амвросіївці та Рубіжному, бойовиками ДНР була захоплена військова частина ЗСУ 3004, що розташована в Донецьку.
Після наради РНБО П. Порошенком було вирішено продовжити одностороннє перемир’я з 27 по 30 червня. Рішення викликало широке обурення в суспільстві, армії та добровольчих батальйонах. Соціальний актив та добровольці вбачали досяжною ситуацію встановлення повного контролю української держави на Донбасі.
Рішенням РНБО АТО було відновлено, в перші години 1 липня 2014 р. українськими військовими було завдано авіаційних та артилерійських ударів по позиціях терористів у Слов’янську, Краматорську, Луганську та інших точках.
Протягом 1 липня поблизу Карлівки та Донецька відбулися танкові бої, у Донецьку був здійснений напад на Донецьке облуправління міліції, що раніше перейшло на бік ДНР, а також мінометним обстрілом терористами позицій українських військ поблизу Слов’янська було знищено Слов’янську телевежу на горі Карачун.
Уранці 2 липня сили АТО увійшли в Луганськ, почалась битва за місто. Багато сепаратистів здалися українським військовим. Тоді бойовикам ЛНР з Росії було поставлено 20 танків і 122 одиниці бронетехніки, також було відомо про передачу 10 установок БМ-21 «Град».
У боях поблизу Слов’янська та Миколаївки 3 липня було знищено 6 опорних пунктів терористів, втрати — не менше 150 чол., зі сторони українських військових — 2 вбитих і 4 поранених.
5 липня, після поразки в Миколаївці, терористи відступили зі Слов’янська, українські війська зайняли місто, підняли прапор України. Колони сепаратистів відступили з Краматорська, близько тисячі бойовиків колоною рушили до Донецька. Того ж дня від терористів було звільнено Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку. Усі сили сепаратисти кинули на оборону Донецька, Луганська, Горлівки, покидаючи при цьому інші населені пункти.
6 липня українські війська зайняли Артемівськ, під контролем терористів залишилось сім великих міст Донбасу: Донецьк, Горлівка, Луганськ, Сніжне, Антрацит, Краснодон і Сєвєродонецьк.
10 липня сили АТО здійснили ряд успішних авіаційних ударів по позиціях терористів, було знищено близько 100 бойовиків, 2 танки й установку «Град», у ході наступу звільнили Сіверськ. Основними епіцентрами боїв стали Донецьк і Луганськ.
11 липня відбувся обстріл з установок БМ-21 «Град» проросійськими сепаратистами табору сил антитерористичної операції неподалік села Зеленопілля Луганської області. Унаслідок атаки загинуло 19 українських військовослужбовців, 93 були поранені. У відповідь українськими військовими було завдано серії авіаударів, було знищено численні бази і колони терористів. Усього протягом доби виконано 16 вильотів, було знищено близько 1000 бойовиків.
15 липня поблизу селища Ізварине сили АТО були обстріляні з гранатометів, унаслідок чого 8 осіб загинуло. Російським авіаударом знищений будинок у місті Сніжне Донецької області. У результаті удару загинуло 11 осіб. 16 липня російським винищувачем МіГ-29 був збитий український штурмовик. Загальний розвиток подій показав спроможність України відновити суверенітет на Донбасі власними силами, але за прямої підтримки сепартистів та втручання з боку Росії сили ставали нерівними. Україна вступала в прямий конфлікт з агресором — однією з провідних держав світу, армія та ресурси якої в рази переважали українські. Стримуючим фактором для Росії стали міжнародні санкції, які, можливо, призупинили більш масштабне втручанні Росії в українські справи.
22 серпня 2014 р. відбулося екстрене засідання РадБезу ООН щодо загострення ситуації в Україні. 28 серпня 2014 р. відбулося екстрене засідання РадБезу ООН у зв’язку із масовим заходом 24 серпня 2014 р. російських військових на територію України. Екстрене засідання було скликано на прохання України та Литви. 12 листопада 2014 р. (щодо
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поле битви — Україна. Від «володарів степу» до «кіборгів». Воєнна історія України від давнини до сьогодення», після закриття браузера.
