Борис Черкас - Поле битви — Україна. Від «володарів степу» до «кіборгів». Воєнна історія України від давнини до сьогодення

Гвардії та прикордонних підрозділів показали приклади героїзму та звитяги, які завжди були властиві українським воякам.

У доповіді моніторингової місії Управління верховного комісара ООН з прав людини повідомляється, що за період бойових дій на сході України (до травня 2015 р.), загинуло принаймні 6417 людей. Ще 15 962 отримали поранення. Крім того, багато людей зникли безвісти. За даними ООН, загалом від воєнного конфлікту постраждали вже 5 млн чол., а понад 1 млн людей переїхали до інших регіонів України.

У цьому конфлікті з українського боку з точки зору воєнного мистецтва найкраще показали себе командири середньої та нижчої ланки, оскільки загальний рівень керівництва воєнними діями поки що оцінюється фахівцями як низький чи недостатній. Проте українське суспільство довело системний опір зовнішній агресії та впевненість у своїй легітимності та силі, і участь громадянського суспільства у цьому була набагато більшою, аніж держави. ЗСУ та підрозділи МВС, прикордонні підрозділи реформуються та набувають бойового досвіду. Ці зміни поступово призводять до формування з українських вояків однієї з найкращих та досвідчених армій регіону Східної Європи.

Примітки

1

Так сказав пророк Наум з Елькоша. — Біблія, Наум, 3: 1–4.

2

На цьому укріпленні виставляли сторожу ще у XVII cт.

3

«Cronica conflictus Wladislai regis Poloniae cum crueiferis. Anno Christi, 1410». (лат.) — «Хроніка конфлікту Владислава, короля Польщі з хрестоносцями. Року Божого 1410», або ж «Хроніка конфлікту»— скорочена назва одного з перших описів Грюнвальдської битви, складеного невдовзі після неї у Польському королівстві.

4

З листа короля Ягайла-Владислава єпископу Познанському Альберту, який було написано у польовому таборі поблизу Остероде 16 липня 1410 р.

5

Михайло Колодзінський (1902–1939) — український громадсько-політичний та військовий діяч. Член УВО та ОУН. З 1924 р. по 1927 р. служив у Польському війську. Навчався у старшинській школі, отримав звання підхорунжого. З 1929 р. по 1933 р. військовий референт Краєвої Екзекутиви (КЕ) ОУН на західноукраїнських землях (ЗУЗ). З осені 1933 р. переведений для нелегальної роботи за кордоном. Працював у Німеччині, Чехословаччині, Австрії, Італії, Нідерландах. Продовжив військову освіту. Отримав звання поручника, згодом підвищений до полковника. Автор багатьох публіцистичних праць та підручників з військової справи. Найвідоміша праця — «Українська воєнна доктрина» (1935–1937), також відома як «Воєнна доктрина українських націоналістів».