Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   Опритомнів Ноа знову в автомобілі між двома інспекторами, але вже в кайданках. Інспектор Гранді тепер сидів в добряче пом'ятому та забрудненому костюмі, на штанах на коліні зяяла дірка, а вся права долоня була у саднах. У інспектора Кенінга з ніздрів стирчало по ватному тампону, а перенісся було заклеєно лейкопластирем.

   — Отямився? — промовив інспектор Кенінг. — Звідки ти такий прудкий взявся? За нашою інформацією ти маєш бути звичайним ботаном.

   — Так і є, — Ноа ледве поворухнув головою, перемагаючи біль, що поширювався від голови до шиї. — Я звичайний ботан.

   Проїхавши Егль, позашляховик повернув у напрям Альпів на шосе Ормон. Між гірськими хребтами вузькою дорогою залишок шляху вони проїхали в повному мовчанні. У Ноа пливло в очах та боліла голова, і йому вже було не до розмов, а інспектори й так не переповнювалися ентузіазмом спілкування з ним. Тепер через дзеркало заднього виду Ноа добре бачив другий позашляховик, котрий, не відриваючись, йшов слідом за першим.

   Через півгодини, проїхавши Ормон-Десю, вони дісталися гірського села Гштайг-Гштад. Йому наказали вибиратися із автомобіля, а потім завели в невеликий охайний двоповерховий будиночок. Зовні та всередині будинок ретельно охоронявся. Його зачинили на другому поверсі в кімнаті з металевими ґратами на вікнах. Кімната мала металеві двері з одним звичайним замком та одним кодовим електронним. Побачивши порожнє ліжко з голим матрацом, що служило тут єдиним елементом меблів, він ліг на нього та заплющив очі, намагаючись не рухатися, щоб якнайменше відчувати свій паршивий фізичний стан.

   Здається, Ноа вже плив у якомусь дрімотному маревному стані, коли хтось потрусив його за плече. Він розплющив очі та побачив у кімнаті кілька незнайомих озброєних людей. Він якось неохоче і навіть незграбно підвівся, прийнявши сидяче положення. Тільки тоді він і побачив перед собою на табуретці молодого хлопця з уважним поглядом:

   — Вибач Ноа, що мої люди тебе трохи потріпали, але ти сам не залишив їм вибору. Можеш називати мене Алекс. — Його німецька була з трохи помітним акцентом, за яким було важко визначити його рідну мовну групу.

   — Що вам від мене потрібно? — спитав Ноа теж німецькою.

   — Ти вже в курсі, що ми шукаємо гіноїда, який тобі дуже добре знайомий, а також розраховуємо, що твої знання зможуть допомогти знайти його і, або деактивувати.

   — У курсі, але не уявляю, чим можу допомогти.

   — Навіщо гіноїд прийшов до тебе?

   — У Леа були серйозні пошкодження, їй потрібен був ремонт.

   — Чому він довірився тобі?

   — Якщо чесно, я й сам не маю остаточного розуміння, чому Леа мені довіряла.

   — Ти називаєш гіноїда на ім'я, яке він сам собі вигадав, і надаєш значення його ґендерним відмінностям? Досить зворушливо і характеризує твоє ставлення до нього... до неї. — Алекс трохи помітно посміхнувся. — Які у неї були пошкодження?

   — Був несправний один акумулятор, узгоджувач потужності в мережі живлення, мультиконтролер, антена, збої в роботі РМГ-перетворювача енергії.

   — Ти відновив усі пошкодження?

   — Усі, окрім РМГ-перетворювача.

   — Проблема усередині радіонуклідного джерела енергії?

   — Так.

   — Як цей дефект відображається на її технічних параметрах?

   — Падає відсотків на сорок електрична потужність, що знімається з радіонуклідної батареї. Цей неперетворений надлишок енергії призводить до надмірного нагрівання самої батареї. А далі це надмірне тепло розсіюється через тепловідводи її тілом.

   — Від чого залежать ці збої?

   — Можливо, їх провокують різкі стрибки навантаження, але не виключено, що можуть відбуватися і спонтанно.

   — Наскільки часто?

   — Доволі рідко. При мені було тричі за весь час.

   — Ти не вносив зміни до розташування проводки, що забезпечує головне електроживлення?

   — Ні.

   — Ти вносив якісь зміни до її програмного забезпечення?

   Ноа трохи завагався з відповіддю:

   — Ні, її програмне забезпечення захищене криптографічним ключем.

   — Ключем захищено лише програмне забезпечення для квантового мікропроцесора. Операційна система та весь програмний код для цифрового мікропроцесора залишаються доступними для вільної модифікації. Ще раз спитаю, ти його не модифікував?

   — Лише додав можливість штучному інтелекту контролювати свій GPS маячок та прибрав обмеження на механічну потужність штучних м'язів. — Ноа раптом подумалося, що він навіщось намагається прикривати її, ризикуючи своїм здоров'ям. Тут здоровий глузд почав подавати йому сигнали про безглуздість такої поведінки.

   Алекс уважно подивився на Ноа і знову трохи посміхнувся:

   — Для тебе Леа стала чимось більшим, ніж машина. І вона це мала помітити та скористатися. Можливо, в цьому і було її підстрахування, щоб так довіритись тобі. Адже ти мав неодноразову нагоду її безперешкодно вимкнути?