Поліна Ендрі - Мама для Зефірки, Поліна Ендрі

Цього ж дня

- Слухай, я все розумію, але терміни таки підтискають. Ти бачив які у них вимоги?... Перед Новим роком завжди горить червоним. Якщо ми не виграємо цю справу, піде крахом все, розумієш?

- Тату.

- Таак... Так, ти мислиш у правильному напрямку.

- Тату! Таа! Татку-у-у! - За спиною пролунав кричущий дитячий голосок, змушуючи скоріше закінчити розмову.

- Звісно, ​​ти й сам це розумієш. На зв'язку. Якщо щось зміниться, дай знати.

Почувши прощання напарника у відповідь, чоловік повісив слухавку і повернувся до дочки. Та стояла, склавши руки за спиною і невинно ляскаючи очима.

- Ну, що таке знову, Зефірко? - Зітхнув чоловік, гадаючи, що цього разу вона витворила.

- У мене снулівки лозв'язалися, - усміхнулася ця хитрюга. Вся у матір. Щойно ж зав'язував.

Чоловік поставив телефон у кишеню розстебнутого пальта та підійшов до дочки, нахиляючись і зав'язуючи шнурки білосніжних дитячих валянків "бантом".

- Така маленька, а вже мотузки з мене вчишся вити.

- А що означає мотузки вити?

- Це означає, як твоя мати, залізти мені на шию і звісити ніжки, - відповів чоловік.

- Ух ти, та, я теж хочу як мама залізти до тебе на шию і звісити ніжки!

Чоловік нічого не сказав, взявшись застібати під шию м'який пуховичок. І це вона ще не розуміє справжнього сенсу цієї фрази. Але коли зрозуміє... Ох і не заздрить він тому щасливчикові, який колись закохається в неї.

Усміхнувшись, він підняв малу і посадив її собі на плечі. Чоловік завжди робив так, і вона вже встигла запам'ятати. Дівчинка заверещала, а потім міцно схопилася за руки батька, щоби не впасти.

- Ой, тлимай мене, - пискнула вона, сміючись.

- Тримаю, Зефірко, - чоловік трохи міцніше стиснув крихітні руки доньки.

- Улааа! Я літачок! Полетіли, татку! Полетіли ж! Ну що ти застиг?

- Полетіли, мій літачок, - видихнув чоловік, зрозумівши, що задумався, і витяг ключі з кишені, вставляючи їх у дверний замок. - Полетіли.