Тарас Мельник - Літератор, Тарас Мельник

З квартири детективи попрямували до відділку, плануючи провести нараду за участю поліцейських з дільниці, котра відповідала за район, де сталося вбивство. Зверху вже встигли надіслати відповідні вказівки, тому жодних перешкод столичні копи не могли створити. Вони також мали свою міру страху перед керівництвом.

Дорогою детективи обговорили деталі. Стеценко кермував, поки напарник читав звіти від поліцейських, які виявили тіло. Також він мав з собою покази свідків. Перший слідчий перед тим як визначити, що сталося самогубство, не поспішав виступати з висновком. Він встиг опитати сусідів та вахтера будинку, а ще найближчих родичів покійного письменника.

Нарада зібралася, як тільки приїхали спеціальні детективи. Керував нею заступник начальника відділу. Присутніми були тільки попередній слідчий, який першим приймав справу та дійшов хибного висновку, медичний експерт з розтину та кілька кваліфікованих офіцерів. Команда була вельми крутою.

— Мене звуть Андрій Миколайович, — почав знайомство Стеценко. — Пропоную приступити до обговорення відомих обставин справи, щоб не втрачати час.

— Ми цілком підтримуємо вашу пропозицію, — погодився заступник.

Майор Олександр Деканозов здавна славився своєю впертістю. Він був зразковим копом і не брав хабарі, тому саме його відправили до Стеценка.

Соболь тим часом спокійно сів поруч із напарником, не втручаючись у хід бесіди.

— Мене цікавить, хто виявив тіло? — запитав Стеценко.

— Виявили… — спробував відповісти слідчий, який сидів біля Деканозова.

— Назвіть своє ім'я, будь ласка! — перебив невідомого офіцера Стеценко.

— Винен, — виправдався офіцер. — Старший лейтенант Шинкарук Степан. Я першим отримав призначення на справу Тараса Домбровського.

— Дякую, — посміхнувся Андрій. — Можете відповісти на запитання.

— Виявили тіло двоє патрульних. Вони виїхали на виклик колишньої дружини, яка перебувала в іншому місті, тому сама не могла перевірити, чому Домбровський не виходив на зв’язок декілька днів.

— Що вони побачили на місці злочину? — вперше втрутився Соболь, давши знати про себе.

— З пояснень мені вдалося дізнатися, що патрульні були змушені зламати дверний замок, запідозривши небезпеку життю господаря квартири. Вони увірвалися всередину, однак були змушені так само вчинити з кабінетом…

— Другі двері також були зачиненими? — запитав Соболь.

— Так. Двері до кабінету. Всі вікна. Все зачинено. А покійник висів під люстрою та гойдався. Поруч не було жодного стільця чи стола.

— Але ви дійшли висновку, що сталося самогубство? — запитав Стеценко.

— Першою версією Степана було вбивство. Покійний не міг без допомоги повиснути на люстрі, а поруч не залишилося жодного предмета для опори, — у розмову втрутився Деканозов, не давши досвідченим вовкам розірвати молодого підлеглого на шматки.

— Однак ви якось розвінчали першу версію? — запитав Стеценко.

— Дозвольте пояснити, — попросив Степан. — Я опитав всіх свідків. Сусіди вбитого не бачили нікого, хто підходив би до квартири весь тиждень перед вбивством, вахтерка також не запам’ятала нікого дивного. Але їхні покази могли бути неправдивими, тому я переглянув відеозаписи з камер спостереження, — розповідав офіцер. — Там на кожному поверсі такі висять. З моменту повернення письменника додому і до самого приїзду патрульних дверей не торкнулася жодна людина. Ніхто живий не підходив до його квартири.

— Вікно? — запитав Соболь.

— Неможливо перевірити, — Степан був готовим до цього запитання. — Я намагався уявити картину з проникненням через вікно, переглянув камери з верхнього поверху, з нижнього поверху. Нікого дивного не вдалося помітити. Заходили та виходили тільки власники квартир.

— Всі квартири навколо вбитого зайняті? — атакував далі Соболь.

— Так. Через жодну до нього не проберешся. Вікна міцні.

Стеценко уважно слухав хід розмови, паралельно формуючи власну думку.

— Тоді, чому ви вирішили, що це самогубство? — повторно запитав він.

— Я не встиг записати цього у звіті, поки вбивця сам не зізнався у скоєному.

Степан показав майору знімки з вицвілою плямою на килимі.

— Цей килим дуже дорогий і не переносить вологи. Зроблений з якогось чутливого матеріалу, тому жодна крапля не залишиться безслідною. Мені вдалося помітити на ньому величезний відбиток, наче зверху вилили ціле відро води.

— Ви правильно вчинили! — похвалив Андрій.

— Я прочитав його книги ще задовго до справи, тому впізнав сюжет через цю пляму. Встиг викласти свої міркування про самогубство, але вбивця одразу вийшов у люди зі своїм зізнанням про вбивство.

— А який мотив ви розглядали? — поцікавився Стеценко. — Самогубство теж мусить мати причину!

— Останнім часом його не публікували, бо він почав писати нецікаві та нудні детективи. З досади відомий автор подався на літературні портали, завів собі акаунт з жіночим іменем і писав всяку муть. Там його також ніхто не захотів читати, тому почалася депресія, — поділився Степан. — Можливо, захотів воскресити свій перший роман, вбивши себе. Письменники ще ті ідіоти. Після смерті його книгу міг очікувати такий тираж, що порвав би всі полички…

— Ви молодець, — похвалив Стеценко. — Логіка у ваших діях була, тому я буду радий, якщо ви станете частиною слідчої групи і допомагатимете нам.

Степан посміхнувся, відчувши відступ паніки. Він помітно хвилювався.

— Тепер давайте перейдемо до експертних повідомлень, — продовжував Стеценко. — Мені потрібні тверді докази, що сталося вбивство. Не хочу, щоб потім якийсь збоченець вихвалявся, що змусив поліцейських погратися у доганялки з тінню.

Соболь підтримав напарника:

— Хтось міг просто дізнатися конфіденційну інформацію та написати той уривок в інтернеті. Ми мусимо мати чіткі сліди вбивці, докази його існування.

— Чому спершу ви підтвердили самогубство? — запитав Стеценко.

Відповідальний за розтин ковтнув води і піднявся.

— Мене звуть Сергій Лісничий, — назвався він перед впливовими детективами. — Я проводив розтин. При першій спробі мені вдалося виявити лише сліди пошкоджень на шиї. Жодних інших відбитків, гематом чи механічних травм не залишилося. Він довго висів, тому не все до мене дотерпіло, однак результати були на дев’яносто вісім відсотків…