Анна Харламова - Під омелою, Анна Харламова

   Емма відійшла від дверей, намагаючись пальчиками привести до ладу волосся. Дихання збилось, а голова і досі йшла обертом. Його пристрасть дала зрозуміти їй, що вона і досі була «незаймана». Що вона знала про такі поцілунки? Нічого! Її ніколи, ніхто так палко, з пристрастю та бажанням не цілував. Він і справді «Казанова».
   Святослав видихнув, і усміхнувшись відчинив двері, подякувавши дівчині він узяв з її рук склянку. Емма помітила, як він намагався як найшвидше її спровадити і геть з нею не фліртував, на що та надула свої губки та пішла геть. Зачинивши двері, він подивився на неї, і досі відчуваючи її смак на своїх губах, облизав їх. Нічого смачнішого – він ще не куштував.
   — Навіщо, Ви це зробили? — ніяковіючи запитала Емма.
   — Дивне запитання. — Хмикнув він. — Навіщо люди цілуються?! Вам ще раз пояснити?
   — Ні. — Зашарілась дівчина.
   — Але ж Вам сподобалось. — Риторично запитав Святослав, і всівшись на своє місце, додав: — Мені дуже сподобалось.
   — І мені. — Чесно зізналась вона. — Але…
   — Що але? — його брови злетіли.
   — Чому Ви запитали, коли я востаннє цілувалась? — її щічки ще більше почервоніли.
   Він вказав на вверх дверей, і усміхнувшись промовив:
   — Омела. Знаєте цей звичай?
   — Знаю. — Промовила вона, глянувши туди, куди він вказав. Над дверима висіла гілочка омели. — Проте, я не гадала, що у нас є така традиція.
   — Видно вже є, - якщо вона висить і запрошує до смачного дійства. — Широка, сексуальна усмішка з’явилась на його обличчі. — Гадаю… після того, що відбулось… можна перейти на «ти». Не проти?
   — Не проти. — Було б не логічно продовжувати вести розмову, звертаючись на «ви».
   — От і добре, Еммо. — Поставивши на столик склянку, він дістав із своєї невеличкої сумки стікер кави, і насипавши її до окропу, помішав ложечкою, яка теж була з тієї ж самої торбини.
   Емма дивилась на його дії і собі закортіло кави. Діставши з сумки термос і контейнер з печивом, вона поставила це все на столик. Відкривши кришку з прозорої тари, дівчина промовила:
   — Пригощайся. — Усміхнувшись, вона, як ні в чому не бувало, почала наливати собі каву з термоса.
   — Дякую. — Він узяв одне печиво і воно одразу зникло у його роті.
   Емма зашарілась, згадуючи, що ще хвилину тому, - її язичок був у його роті.
   — Смачного. — Опустивши голову, промовила вона, маскуючи таким чином своє розчервоніле обличчя.
   — Дякую… і тобі. — Солодке, ароматне печиво нагадало смак її вуст. — Сама пекла?
   — Так. — Обережно подивившись на нього, відповіла вона.
   — Дуже смачно! Люблю домашню випічку. Давно не куштував. — Чесно зізнався він.
   — Дякую. Бери ще, не соромся… — Емма зловила себе на думці, що він і так безсоромний – красень.
   — З великим задоволенням. — Знову узявши печиво, він не втримався і промовив: — Це печиво нагадує на смак тебе.
   Емма спалахнула рум’янцем.
   — І яка ж я на смак? — вирвалось само по собі.
   Він засміявся і трішки подумавши, сказав:
   — Ти солодка з перчинкою… ароматна, як ваніль і від тебе не можна відірватись, як від цього полуничного джему, всередині печива. — Підморгнувши і усміхнувшись, Святослав поклав ще одне печиво до рота.
   Емма голосно ковтнула. Її ніколи ні з чим не порівнювали, а тим паче з чимось солодким… і до того ж так гарно. Їй було приємно. Самовпевненість злетіла вверх.
   — У печиво… я дійсно додала ваніль та червоний перець. — Усміхнувшись, вона зробила ковток кави.
   — Люблю щось з перчинкою… і солодке… — його голос трішки осів, даючи їй зрозуміти, про що він говорить. Він цього і хотів.
   — Їдеш на відпочинок? — запитала Емма, дивлячись у чашку з кавою.
   — Так. — Узявши ще одне печиво, він продовжив: — Моя сестра мала їхати зі своїм чоловіком на відпочинок, але, як я вже і казав… вона захворіла. І от – я тут! І не шкодую. — Святослав подивився на її солодкі губи і уявив, як знову їх цілує. А якщо він знову… от так просто… візьме її і поцілує! Цікаво… отримає його щока ляпаса, чи ні? — А ти?
   — На відпочинок. Я давно ніде не була. — Узявши з коробочки печиво, Емма надкусила його, зоставляючи на губах полуничний джем.
   — У тебе… на губі… — він поставив склянку і встаючи, нахилився до неї. Обережно великим пальцем, він намагався забрати сліди джему, але спроба виявилась марною, він добряче прилипнув. Її блакитні очі ошелешено дивились на нього і він просто не встояв, коли вона розтулила свої пухкі губки.
   Його жадібний рот, просто накинувся на ці м’які, солодкі губи з перчинкою. Господи, яка ж вона піддатлива і гаряча! Напевно, ще та штучка у ліжку! Він продовжив її цілувати, а вона відповідати.
   Емма відчула, як усе її діло пробуджувалося від довгого сну, як кожна клітинка її тіла безсоромно відгукувалась на дії чоловіка, якого вона знає лише трішки, більше однієї години. Проте, їй було байдуже – скільки часу вони знайомі. Їй не було байдуже, лише до одного – до бажання… нестримного і неймовірного бажання. Його пальці знову заплутались у її волоссі, притискаючи її губи, все сильніше у пристрасному цілунку. Емма обхопила руками його шию і потягнула Святослава за собою, лягаючи на матрац. Його важкість збудила її до знемоги. Між стегнами розгорялось полум’я. Її лоно було готово безсоромно прийняти цього «Казанову», але… але, вона не цього шукала від цієї поїздки. Секс на одну ніч, з незнайомцем у потягу?! Ні! Ні! І ще раз ні!
   Вона відпустила його шию і долонею уперлася об його міцні груди.
   — Я не можу. — Ледь дихаючи, промовила Емма.
   — Що? Чому? — спантеличено запитав Святослав. — Еммо… — видихнув він і знову потягнувся до неї, але вона у друге його зупинила.
   — Це все просто… неймовірно… цілунки… обійми…
   Святослав широко усміхнувся і додав:
   — Ми можемо продовжити і зайти трішки далі, аніж поцілунки… обійми… — хлопець забрав її прядку за вушко, і сексуально усміхнувся.
   Емма дивилась у очі магніти і от-от би піддалась спокусі, але… прийшла до тями.
   — Ні, Святославе… далі не зайде. Я поїхала у подорож не за сексом, на одну ніч. — Облизавши губи, вона відчула смак кави, печива і його одеколону. Аромат просто божественний… мускусний… терпкий… з ароматом кардамону.
   — Ми можемо це повторити і на ранок. — Широка усмішка і сяючи очі – говорили про те, що він говорить щиро.
   — Ні. Я так не можу. — Вона простягнула руку і трішки посунула його, щоб він більше не нависав над нею. — Цілунки були просто супер, але на цьому все.
   — Еммо, я не хотів тебе цим образити… ти мені дуже сподобалась і те, як ти проявляєш себе у поцілунках… це щось неймовірне! — його щирість була написана на обличчі.
   — Ну, що ти… я не образилась. Все було чудово. — Усміхнулась вона. — І дякую за комплімент. Це навзаєм. А зараз вибач, я маю зателефонувати сестрі.
   — Тікаєш? Знову? — засміявся він.
   — Так. Тікаю. — З цими словами вона вийшла з купе, залишивши його сидіти на її спальному місці.
   Опинившись за дверима, Емма набрала сестру і задумалась про те, що взагалі відбувається?
   — Алло? Алло? Еммо! Ти мене чуєш? Зв’язок по-га-ний! — закричала Тіна.
   Емма прийшла до тями.
   — Тіна, вибач… я замислилась. — Зізналась Емма і промовила вже набагато тихіше: — Я їду в одному купе з неймовірним красенем. Але батькам не кажи, що я в купе з чоловіком, а не з дівчиною. Зрозуміла?!
   — Ну ти і штучка! А я гадала, що моя сестра зануда! Так тримати! — із захватом викрикувала Тіна. — Добре, добре я не скажу батькам. Він сексі?
   — Дякую. — Видихнула вона. — Дуже, ти навіть не уявляєш! Ми… ми…
   — Що ви? Ти з ним переспала? — шоковано заверещала Тіна.
   — Ти, що здуріла?! Гадаєш, знаючи чоловіка лише годину, я б змогла з ним переспати?! Ну ти і даєш! — фиркнула вона.
   — Проте, щось таки було… я права? Ти ж почала з «ми». Кажи! — Тіна уважно прислухалась, боячись, що прогавить відповідь.
   — Ми цілувались. Двічі. — Зізнавшись в цьому, вона зашарілась.
   — Вау! І як він – не лоханувся? Гарно цілується? З язиком? Тобі захотілось більшого? — шквал запитань Тіни, були наче лавина.
   — Заспокойся! — фиркнувши у друге, Емма тихо сказала: — Він неймовірно цілується, я такого ще ніколи не відчувала. Він суцільний секс! — вона усміхнулась, згадавши поцілунок, який він щойно їй дарував. — І звичайно з язиком! Нам, що по-твоєму по десять років?!
   — Клас! Клас! Ти супер, сестричко! Пишаюсь тобою! — голосила та. — Але ти не відповіла на останнє запитання. — Смішок заполонив слухавку. — Тобі захотілось більшого?
   — Так! Так! Захотілось! — зізнавшись у цьому Тіні, вона так само зізналась і собі. Так, вона мріяла, щоб він цілував її і пестив. І звичайно, їй хотілося б зайнятись з таким красенем… з таким «Казановою» - палким, нестримним сексом, який би руйнував усі її канони правильності.
   — І що ж тебе зупиняє? — здивовано запитала сестра.
   — Напевно те, що я не повія… — засміялась вона.
   — Ну початок вже покладений. — Пожартувала дівчина.
   — От вже! — Емма усміхнулась.
   — У мене теж є новина. — Її задоволення було чути навіть попри поганий зв’язок. — Пам’ятаєш, я розповідала про хлопця, у якого закохалась і який мене кинув… так от… він хоче повернутись до мене. Він зрозумів, що зробив помилку.
   — Тіно, люба моя! Я дуже рада за тебе! — Емма була щаслива за сестру. Вона добре знала, як побивалась Тіна, коли той пішов бо злякався серйозних стосунків. — Він поруч з тобою?
   — Ні. Він мені пів годинки тому телефонував. — Радісно мовила вона. — Він ці кілька тижнів буде у Карпатах, а потім приїде до мене. Шкода, що я не поїхала з тобою! Я б вас там і познайомила! — щебетала Тіна.
   — А як його звуть? — запитала Емма, дивуючись, що за цей величезний проміжок часу, Тіна жодного разу не промовила його ім’я.
   — Еммо? Еммо? Ти мене чуєш? Я геть… теб-еее не чу-ююю! Давай поговоримо по-тім! Добре? — кричала вона, а зв’язок ставав все гіршим.
   — Так! Так! Доб… — зв’язок пропав, — ре. — Емма зітхнула.
   Дівчина не знала, як повернутись до купе і робити вигляд, що нічого не було. Цей смак – бергамоту, кави і печива – досі на її губах. Дівчина зітхнула - більше вона не відчує цього дивовижного смаку його губ.
   Доки Емма була за дверима, Святослав все гадав, як зробити так, щоб ця дівчина захотіла прийняти його пропозицію. Капець, як довго у нього не було сексу, а тут ще така красуня! Сексі… гаряча штучка… він уявляв, як вона нахиляється до нього, цілує і водночас рухається зверху на його міцній плоті. Він видихнув і стиснув рукою там, де блискавка. Як заспокоїти уяву? Є лише одна відповідь на це питання – звабити її і зайнятись безумним, гарячим та неймовірним сексом.