Ana Mils - Принцеса драконів, Ana Mils

Я - принцеса!

-    Ти хочеш сказати, що твоє життя жалюгідне? Невже тобі погано живеться з Клаусом і Джесікою? Так, вони тобі збрехали, але я вважаю, що вони правильно вчинили. А якщо б у тебе знесло розум, дізнавшись, що ти є принцесою драконів? А якщо б відкривши сили, не володіючи ними – ти спалила це містечко за секунду?
Анна засміялася.
-    Стоп! Які ще сили? – з широко відкритими очима, запитала дівчина, різко змінивши милий сміх на серйозний вираз обличчя. 
-    Ти наслідок схрещення двох народів – людини й дракона. За всю історію всесвіту такого не було. У тобі є частина генів мами, тобто людини і батька – дракона. Ти володієш неймовірною магічною силою. Відкривши її – ти станеш наймогутнішою в усьому світі. Тобі не буде рівні ні на одній планеті.
-    Який жах! – дівчина засміялася. Вона намагалася якось себе підбадьорити.
Драко вирішив змінити тему:
-    Чому ти не носиш амулет на шиї?
Анна жалісними очима на нього, а потім опустила погляд.
-    Сталася одна неприємна ситуація і…ланцюжок перервався. Я тоді його ледве не загубила, а це було для мене найгірше. Тому я зшила гаманець, щоб вже не втратити його назавжди. Якось так… - зовсім пошепки сказала Анна останнє речення.
Драко вирішив попробувати зробити все можливе, щоб вона не сумувала, тому вирішив допомогти відкрити їй свою силу.
-    Слухай, раз ти така сильна. – дракон підморгнув дівчині. Анна у відповідь посміхнулася.
То можливо, ти зможеш відновити ланцюжок. Давай, візьми амулет обома руками. Тепер закрий очі.
-    Закрила. – промовила Анна.
-    Нам потрібні хороші спогади. Це перший і самий надійний спосіб пробудити магію. Згадай усе, що робило тебе щасливою, людей, яких ти любиш. Забудь про все, що ти чула останню годину.
Анна перекручувала в голові все, що колись з нею траплялося, але найкращим днем в її житті був той, коли вона познайомилася з Драко.
Це і допомогло пробудити вогонь в її серці. Долоні дівчини засвітилися яскраво-оранжевим кольором. Коли сяйво зникло, Анна відкрила долоні й побачила, що амулет був з золотим ланцюжком – зовсім новим.
-    Це я зробила? Невже це я зробила? Юху! – радості дівчини не було меж.
Драко лиш дивився на неї і насолоджувався її радостю. Потім Анна з єхидною посмішкою на нього і сказала:
-    А знаєш що?
Вона швидко надягнула амулет на праву лапу звіра. Амулет засвітився. Сяйво від амулета згодом оповило всього дракона. Це сяйво засліпило очі дівчини, тому вона швидко прикрила їх руками. Коли все вгомонилося, відкривши очі Анна побачила перед собою високого, молодого, красивого з довгим волоссям хлопця – правда голого.
Анна роздивлялася його з голови, спускаючи потихеньку погляд до низу. 
-    Ой. – вона швидко відвернулася. Її щоки були рум’яними  і червоними як кров. Дівчина швидко скинула з себе куртку і протягнула йому. 
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно