Вільям Шекспір - Венеціанський купець, Вільям Шекспір

молодого синьйора Ланчелота?

 

Гоббо

Про якого там синьйора, синьйоре, про сина бідної людини. Його батько, хоч це й кажу я,- чесна й дуже бідна людина, проте, хвала богові, живе собі на здоров’я.

 

Ланчелот

То й добре! Хай його батько буде собі хто хоче, ми розмовляємо про молодого синьйора Ланчелота.

 

Гоббо

Про Ланчелота, синьйоре, якщо ваша ласка.

 

Ланчелот

Ergo, прошу вас, старий чоловіче, ergo, благаю вас; ви говорите про молодого синьйора Ланчелота?

 

Гоббо

Про Ланчелота, якщо дозволить ваша милість.

 

Ланчелот

Ага, виходить, про синьйора Ланчелота? Не говоріть про синьйора Ланчелота, батьку, бо цей молодий синьйор (з ласки фатуму й долі і, кажучи іншими такими мудрими словами,- волею трьох сестер та інших галузей науки) справді й безперечно помер, або, як би ви сказали без зайвої балаканини, чкурнув на небо.

 

Гоббо

Ой, хай бог боронить! Адже хлопець був єдиний костур мого похилого віку, єдина підпора моя.

 

Ланчелот

Та хіба ж я подібний до дрючка, чи до колоди, чи до посоха, а чи до підпірки? Чи знаєте ви мене, батеньку?

 

Гоббо

Ой, ні! Я не знаю вас, молодий синьйоре. Але, прошу вас, скажіть мені: хлопець мій (царство йому небесне!) живий чи помер?

 

Ланчелот

Ви не впізнаєте мене, батьку?

 

Гоббо

Біда мені, синьйоре! Миготить мені перед очима, я вас не знаю.

 

Ланчелот

А й справді! Хоч би ви й не були сліпі, ви б, мабуть, і тоді мене не впізнали. То мудрий батько, що впізнає свою власну дитину. Гаразд, старий чоловіче, я розкажу вам новини про вашого сина.

(Падає навколішки)

Благословіть мене! Правди не сховаєш: убивства не можна довго таїти. Хто чий син - це сховати можна, але правда мусить, нарешті, виявитись.

 

Гоббо

Прошу вас, синьйоре, підведіться; я переконаний, що ви не Ланчелот, не мій хлопець.

 

Ланчелот

Прошу вас, киньте жарти й дайте мені ваше благословення! Я - Ланчелот, ваш маленький хлопчик колись, ваш дорослий син тепер і ваше дитя навіки.

 

Гоббо

Я не можу собі уявити, що ви - мій син.

 

Ланчелот

Не знаю, що я маю собі уявляти; але я - Ланчелот, служу в єврея, і я певен, що Марджері, ваша дружина, це моя мати.

 

Гоббо

А й справді, її звати Марджері. І я ладен заприсягтися, що коли ти Ланчелот - то ти моя плоть і кров. Хвала тобі, боже! Ну й бородище відпустив! 30 У тебе на підборідді більше волосся, ніж у мого корінника Доббіна в хвості.

 

Ланчелот

Виходить, що хвіст Доббіна росте всередину: коли я бачив його востаннє, у нього в хвості було більше волосся, ніж у мене на обличчі.

 

Гоббо

Боже, як же ти змінився! То як же ти живеш? Чи ладнаєш зі своїм хазяїном? Я приніс йому гостинця. Як ви тепер з ним, чи у добрій злагоді живете?

 

Ланчелот

Нічого, добре. Але щодо мене, то я твердо вирішив від нього втікати, а через те й не зупинюся доти, доки не втечу якнайдалі. Мій хазяїн - справжнісінький єврей. Йому гостинця? Подаруйте йому краще мотузку! Я гину з голоду в нього на службі; я так схуд, що ви можете кожен палець моїми ребрами порахувати. Батьку, я радий, що ви приїхали. Віддайте ваш гостинець Бассаніо - той справді дає чудові нові лівреї своїм слугам. Якщо мені не пощастить стати до нього на службу, то я забіжу десь аж на край божого світу. О, небувале щастя! Він сам іде сюди. Мерщій до нього, батьку, бо я зроблюсь євреєм, якщо в єврея служитиму довше.

 

Входить Бассаніо з Леонардо та іншими слугами.

 

Бассаніо

Ви можете зробити й так, але поспішайте: вечеря - найпізніше о п’ятій годині. Порозсилайте ці листи за адресами; замовте лівреї й перекажіть Граціано, що я прошу його зараз же прийти до мене.

 

Один із слуг виходить.

 

Ланчелот

До нього, батьку!

 

Гоббо

Хай бог благословить вашу милість!

 

Бассаніо

Спасибі. Тобі чогось від мене треба?

 

Гоббо

Ось мій син, синьйоре, бідний хлопець...

 

Ланчелот

Не бідний хлопець, синьйоре, а багатого єврея наймит, що хотів би, синьйоре, як вам пояснить мій батько...

 

Гоббо

Синьйоре, він має палке бажання, як то кажуть, вам служити...

 

Ланчелот

Авжеж; одне слово, я служу євреєві і маю бажання, як вам пояснить мій батько...

 

Гоббо

Його хазяїн і він, не у гнів вашій милості сказати, живуть, як кицька з собакою...

 

Ланчелот

Коротше кажучи, справа, бачте, така, що немає мені життя в того єврея; саме це й змушує мене, як зараз батько мій, стара вже людина, докладно розповість вам...

 

Гоббо

Ось тут у мене страва з голубів, що нею бажав би я вашу милість ушанувати; а прохання моє таке...

 

Ланчелот

Щоб не витрачати даремно слів, прохання моє дуже мене цікавить, як ваша милість довідаються про це від цього чесного старого чоловіка... бо... хоч я сам це кажу, хоч він і стара людина, проте він бідна людина і мій батько.

 

Бассаніо

Хай хтось один говорить. Чого вам треба?

 

Ланчелот

Служити вам, синьйоре.

 

Гоббо

Так, саме це і мали ми сказати.

 

Бассаніо

Тебе я знаю добре. Що ти хтів -

Здійснилося, бо твій господар Шейлок

Зі мною ще сьогодні розмовляв

І на твоє підвищення дав згоду.

Як можна це підвищенням назвати -

В багатого єврея службу кинуть

І стати до роботи в бідняка.

 

Ланчелот