Вільям Шекспір - Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір

і сила, і розпорядча влада над цим завжди у нашій волі. Якби на терезах нашого життя не було шальки з розумом, щоб урівноважити шальку чуттєвості, то наша кров і паскудність нашої натури призвели б нас до найбезглуздіших наслідків; але ми маємо розум, щоб охолоджувати наші скажені поривання, наші плотські бажання, наші нестримні похоті; ось чому те, що ви звете коханням, є, на мою думку, простий паросток або штучно прищеплена гілочка.

 

Родріго

Не може цього бути!

 

Яго

Це просто бурхання крові й попускання волі. Ну ж, будь чоловіком, а не бабою! Втопитися! Топи краще котів та сліпих цуценят! Я назвався твоїм другом і признаюся, що прив’язаний до твоїх інтересів цупкими линвами; я ніколи не міг би тобі краще придатися, ніж нині. Прихопи грошенят; рушай з нами на війну; зміни своє обличчя фальшивою бородою. Прихопи грошенят, кажу! Не може того бути, щоб Дездемона довго любила мавра,- прихопи грошенят! - ані він її... Все це почалося шалено, і ти побачиш, що воно так само й скінчиться,- ти тільки прихопи грошенят! Ці маври несталі у своїх бажаннях,- прихопи грошенят! Страва, яка нині йому смакує і здається солодшою за солодкі ріжки, скоро стане йому гіркішою за колоквінту! Дездемону неминуче потягне до молодого. Коли вона насититься його тілом, тоді побачить, як помилилась у своєму виборі. Їй треба буде переміни, треба буде! Отож прихопи грошенят! Якщо ти вже за всяку ціну хочеш занапастити свою душу, то вибери для цього делікатніший засіб, ніж топитися. Збери грошей, скільки зможеш; якщо святенництво і нетривалі клятви бездомного берберійця та прелукавої венеціанки не переможуть моєї кмітливості і всіх пекельних сил - ти поласуєш Дездемоною; отже, добувай гроші! Хай його кат візьме,- топитися! Адже це однаково нічому не зарадить; вже краще, щоб тебе повісили після того, як ти поласуєш нею, ніж іти топитися, нічого не здобувши!

 

Родріго

Але чи виправдаєш ти мої надії, якщо я послухаюся твоєї ради?

 

Яго

За мене ти можеш бути певний,- іди, добувай гроші! Я казав тобі часто й кажу знов і знов, що ненавиджу мавра; моя на те причина корениться глибоко в моєму серці, твоя - не менш поважна. Об’єднаймося ж проти нього для помсти: якщо тобі пощастить наставити йому роги, то цим ти зробиш собі приємність, а мені забаву. Ще багато в утробі часу лежить подій, які незабаром народяться на світ. Геть! Біжи! Добувай гроші. Завтрашній день принесе нам нові відомості. Прощавай!

 

Родріго

Де ми зустрінемося завтра вранці?

 

Яго

У мене вдома.

 

Родріго

Я прийду рано.

 

Яго

Йди. Хай щастить! Чуєш, Родріго?

 

Родріго

Що ти кажеш?

 

Яго

Ані гадки більш про те, що хочеш утопитися,- чуєш?

 

Родріго

Я передумав.

 

Яго

Йди ж; бувай здоров! Набивай же добре грішми твій гаман!

 

Родріго

Я продам усі свої маєтки,

(Виходить)

 

Яго

Отак з дурних роблю собі гаман,

А витрачати марно час і досвід,

Морочитися з йолопом таким,

Не маючи користі, я б не став!

Ненавиджу я мавра! Є чутки,

Що він колись в моїй постелі шлюбній

Виконував мою роботу. Правди

Не знаю я; можливо, то й брехня...

Та досить вже й самого підозріння,

Щоб так чинив я, наче те було.

Мене він поважає. Що ж, тим краще.

Тим легше добиватимусь свого.

Взять Кассіо - юнак вродливий... Гляньмо!

Посаду в нього відібрать - по-перше...

По-друге, ще... Та як же?.. Як?.. По-друге...

Подивимось... Подвоєне шахрайство!

Знайшов!.. Я згодом нашепчу Отелло,

Що Кассіо з дружиною його

Люб’язний надто... Він вродливий, спритний

І наче тільки й створений на те,

Щоб спокушать жіноцтво. А Отелло

Така людина щира і пряма,

Що ладен кожного вважати чесним,

Хто прикидається таким. За носа

Водити мавра можна так любенько,

Немов осла...

Готово! Єсть! Здійснилося зачаття!

А пекло й ніч оцей потворний плід

Хай допоможуть виродить на світ.

(Виходить)

 

ДІЯ ДРУГА

 

 

СЦЕНА 1

 

 

Морський порт на Кіпрі. Відкрите місце коло набережної.

Входять Монтано і двоє дворян.

 

Монтано

Що видно з мису в далечі морській?

 

1-й дворянин

Нічого. Лиш розбурхалися хвилі,

Вітрила жодного не розрізнити

Між небом і водою.

 

Монтано

Промчав страшенний вихор над землею;

Такого реву бурі ще ніколи

Не чули наші вежі бойові.

Якщо він так і в морі лютував -

Не встояти ніяк дубовим ребрам

Під тиском гір прозорих водяних!

Що доведеться нам іще почути?

 

2-й дворянин

Можливо, шторм розкидав флот турецький.

А спробуйте-но стати біля моря:

Весь берег вкрило шумовинням білим,

І люті хвилі наче б’ються з небом,

Сягаючи до хмар; шалений вітер

Їм грізну гриву розметав і плеска

На Віз яскравий воду в височінь,

Щоб погасить блискучих вартових

Над полюсом, одвічно непорушним.

Скаженого такого урагану

Не бачив ще.

 

Монтано

Якщо турецький флот

Не встиг сховатись у якійсь затоці,

Він потонув: неподоланна буря!

 

Входить 3-й дворянин.

 

3-й дворянин

Панове, новина! Кінець війні!

Ця буря турків так почастувала,

Що замір їхній зруйнувала вщент.

Із одного венецького судна

Виразно бачили страшну загибель

Ледь не всії турецької ескадри.

 

Мотано

Як? Справді?

 

3-й дворянин

Щойно те судно, «Веронка»,

Причалило; на нім прибув заступник

Відважного Отелло-мавра; звуть

Мікеле Кассіо його, а мавр

Іще у морі. Має він сюди

Призначення - намісником на Кіпр.

 

Монтано

Я дуже радий; гідний він