Станіслав Стеценко - Чорна акула в червоній воді

тренер підійшов і, пред’явивши посвідчення майора КДБ, заарештував обох. Фараду було висунуто звинувачення у шпигунстві на користь ЦРУ. Дебісти зняли на плівку, як він фотографував корпуси Інституту наднизьких температур, котрий знаходився на тому ж злополучному проспекті Леніна. Через тиждень Фарада вислали за межі СРСР, а Ірина потрапила до КПЗ у харківській тюрмі. Харківська тюрма була найнепривабливішою спорудою у місті до травня 1980 року. Влітку повз тюрму по вулиці Свердлова бігуни мали пронести до Москви олімпійський вогонь. Тоді увесь фасад тюрми був закритий декоративними панелями і вона раптом перетворилася у щось на зразок універмагу за триметровою стіною. Ірина зі своїми друзями, проїжджаючи трамваєм № 3, не раз сміялася з тієї метаморфози, що спіткала одіозну споруду, але в неї ніколи навіть і думки не з’являлося про те, що вона сама може потрапити до неї. У КПЗ Ірина провела лише тиждень.

Наприкінці тижня «блатнячка» (еквівалент «пахана» в чоловічій зоні) на прізвисько «Зойка — золоті ручки» забажала мати її у своєму гаремі. І коли Ірина відмовилась втішити її чесанням п’ят або грою грудей, її свита — «помийщиці» та «лизалки» вночі до посиніння побили Ірину мокрими рушниками з піском.

А в госпіталі до неї підійшов співробітник КДБ і запропонував вступити до спеціальної школи. Ірина відразу погодилася. Вона згодилась би на все що завгодно, аби знову не потрапляти у зойчині «золоті ручки».

Школа розташовувалась у підмосковних Химках і являла собою двоповерхову будівлю з триметровим бетонним парканом, по верху якого йшов колючий дріт. Далі, за смутою безпеки, яку контролювали відеокамери, йшов ще один шар «колючки». Біля зовнішніх воріт з написом «СУ „Спецбуд“» не було ніякої охорони, проте інші, внутрішні ворота, охороняли військові з синіми погонами. Та їх функцією була лише охорона. Ніхто з них, у тому числі й офіцери, не мали права заходити на територію школи.

Спочатку Ірині здавалося, що її готують до роботи перекладачки, але пізніше вона зрозуміла, що профіль школи дещо інший. Усіх дівчат розподілили на невеликі групи по 7–8 чоловік у кожній. Жодна з них не мала права спілкуватися з представниками інших груп, але навіть в одній групі вони знали одна одну тільки на прізвиська.

Заняття в групі, до якої потрапила Ірина, проводилися за напрямками: східні мови та діалекти, історія та релігія країн Сходу; була і спортивна підготовка: східні двоборства, стрільба та біг. Ймовірно, дебіст, який відвідав Ірину у госпіталі, знайомлячись з її справою, звернув увагу на те, що вона в університеті спеціалізувалася на східних мовах.

Усі дисципліни давалися Ірині досить легко, чого не можна було сказати про інших дівчат. Через місяць в кожній групі залишилось тільки четверо. Ймовірно, системою підготовки спочатку був запрограмований п’ятдесятивідсотковий відсів. Тих, хто не справлявся з програмою, відряджали в інше відділення, в якому, як виявилось, дійсно готували перекладачок. Відтепер Ірина вирішила, що вони мають бути як мінімум терористками: до занять додалося мінування та радіосправа. Та був ще один бік занять.

У перший вечір, коли вони залишились вчотирьох, їм показали фільм про інтимне життя. Викладачка примусила кожну детально прокоментувати і переказати побачене. Деякі з дівчат червоніли і відмовлялися говорити. Найсором’язливіші через тиждень теж потрапили у відділення перекладачок. Тих, хто залишився, звели у кілька груп по п’ять чоловік у кожній.

Через місяць постійних переглядів фільмів про найрізноманітніші аспекти інтимних стосунків чоловіка і жінки, статеві збочення, Ірина могла відповісти на будь-яке запитання зі знанням справи, характерним хіба що для лікаря-сексопатолога.

Однак і в Ірини виникали проблеми, особливо тоді, коли вони перейшли до індивідуальних занять. Вона добре пам’ятала цей день. На вечерю на кожен стіл поставили по пляшці «Букета Абхазії» — кращого вина, яке вона коли-небудь пила. Після вечері до їх столу підсіли хлопці. Пізніше Ірина дізналася, що це були курсанти одного з військових училищ Головного Розвідуправління, і подібні відвідини дозволялися кращим з кращих. Кожна дівчина одержала партнера на вечір. Ірині дістався брюнет — високий і досить симпатичний. Він відрекомендувався Сергієм, а вона — Валентиною. Не називати справжнього імені теж було умовою зустрічі.

Вони вдвох пішли у бар, де вже були інші дівчата — кожна зі своїм партнером. Напої у барі були безкоштовні і на будь-який смак. У залі панувала темрява, з динаміків під стелею лилася тиха музика, можна було потанцювати.

Перед цим викладачка поставила Ірині умови зустрічі — курсант грає роль іноземця, який опирається її шарму. А вона повинна подолати опір і спокусити «незговірливого джентльмена».

Роль непоступливого іноземця курсант зіграв досить посередньо. Менше ніж через годину вони опинилися в ірининому ліжку.

Але це було не найжахливіше. Майже шоком для Ірини стало те, що вранці на заняттях перед їх групою були прокручені всі постільні сцени. Молода, майже одного віку з Іриною, викладачка кричала на неї:

— Снігова королева знайшлася! Ти повинна була займатися ним, а не він тобою! Я попереджала тебе — мінімум косметики. Ти жінка молода і вродлива, цього досить. І потім, увесь процес мав бути досить довгим, я для цього дала тобі тюбик «Детана», клієнт обов’язково мав вибалакатися, — викладачка перейшла на деталі.

З того дня щось зламалося в характері Ірини. Мабуть, це була остання крапля, котра переповнила чашу. Людські стосунки втратили для неї всякий сенс. Навчання продовжувалося близько двох років. За ці два роки Ірина перетворилася на безжалісний цинічний сексуальний механізм, здатний зробити з будь-яким чоловіком все, що їй накажуть.

Після закінчення спецшколи