Джеймс Крюс - Тiм Талер, або Проданий смiх

стiл. Але я можу надiлити тебе здатнiстю вигравати будь-який заклад. Будь-який, розумiєш?

Тiм кивнув головою трохи розгублено. Однак слухав дуже уважно.

- Звiсно, цю здатнiсть я дам тобi не задарма. Така здатнiсть, сам розумiєш, має велику цiну!

Тiм знову кивнув головою. Тодi збуджено спитав:

- А що ж ви за неї хочете?

Хвилинку незнайомець замислено дивився на Тiма, певне, вагаючись.

- Що... я... за... неї... хо-чу, пи-та-єш? - промовив вiн нарештi, розтягуючи слова, мов гумку-жуйку. Та потiм вони посипались йому з рота так швидко, що годi було й добрати: Яхочущобтивiддавменiзанеїсвiйсмiх!

Вiн, мабуть, i сам помiтив, що говорить занадто швидко й незрозумiле, бо проказав iще раз повiльнiше:

- Я хочу, щоб ти вiддав менi за неї свiй смiх!

- Оце й усе? - спитав Тiм смiючись. Але в ту мить вiн помiтив, як чудно, майже сумно дивляться на нього карi незнайомцевi очi, й Тiмiв смiх урвався навiть без звичайного "iк!" на кiнцi.

- Ну, то як? - спитав картатий. - Згода?

Тiм опустив погляд i побачив перед собою марципани на блюдечку. Йому згадалася панi Бебер, борг, що вiн обiцяв заплатити, тодi спало на думку, скiльки всякої всячини можна купити, маючи багато грошей. I вiн сказав:

- Коли це насправдi, то я згоден.

- От i добре. В такому разi треба пiдписати угоду, - Картатий пан витяг iз кишенi якийсь папiр, розгорнув його й поклав на столi перед Тiмом. - Прочитай уважно!

Тiм почав читати:

"1. Цю угоду укладено мiж паном Т. Трочем з одного боку й паном Тiмом Талером з другого боку " "... 19.. року в мiстi... й пiдписано в двох однакових примiрниках обома сторонами".

- Якими це сторонами? - спитав Тiм.

- Це так в угодах називаються особи, що тi угоди мiж собою укладають.

- А... - I Тiм почав читати далi:

"2. Пан Тiм Талер згiдно з цiєю угодою передає пановi Т. Трочевi свiй смiх у цiлковите й необмежене розпорядження".

Прочитавши вдруге слова "пан Тiм Талер", хлопець здався собi майже дорослим. Вiн ладен був пiдписати угоду задля самих цих трьох слiв. Вiн i гадки не мав, як має змiнити все його життя оцей коротенький другий пункт угоди.

Далi в нiй стояло:

"3. На оплату вищезазначеного смiху пан Т. Троч зобов'язується дбати про те, щоб пан Тiм Талер вигравав будь-який заклад чи то заставу. Цей пункт чинний без жодного обмеження".

Тiмове серце забилося дужче. Вiн читав далi:

"4. Обидвi сторони зобов'язуються тримати цю угоду в цiлковитiй таємницi".

Тiм кивнув головою, не пiдводячи очей.

"5. У тому разi, коли одна зi сторiн повiдомить про цю угоду якусь третю особу чи осiб i таким чином порушить установлене пунктом 4 зобов'язання, друга сторона залишає за собою здатнiсть вiдповiдно: а) смiятися або ж 6) вигравати заклади, тим часом як винна сторона цю здатнiсть а) смiятися або ж б) вигравати заклади втрачає цiлковито".

- Оцього я не втямлю, - промовив Тiм, наморщивши лоба.

Пан Т. Троч - тепер ми нарештi знаємо, як його звуть, - пояснив йому:

- Розумiєш, Тiме, коли ти порушиш обiцянку мовчати й розкажеш кому-небудь про цю угоду, то вже не могтимеш вигравати заклади, але й смiху свого назад не одержиш. Коли ж про неї пробалакаюсь я, то ти одержиш свiй смiх назад, проте виграватимеш заклади й далi.

- Тепер зрозумiв, - вiдказав Тiм. - Це означає: мовчи, то будеш багатий, тiльки не смiятимешся. А пробалакаєшся - будеш бiдний i однаково не смiятимешся.

- Атож. Ну, читай далi.

I Тiм прочитав далi:

"6. У тому випадку, коли пан Тiм Талер програє який-небудь заклад, пан Т. Троч зобов'язується повернути пановi Тiмовi Талеровi його смiх. Однак у такому разi пан Тiм Талер надалi втратить здатнiсть вигравати заклади".

- Це означає... - хотiв був пояснити пан Троч. Але Тiм уже зрозумiв усе сам:

- Знаю, знаю! Коли я програю який-небудь заклад, то дiстану свiй смiх назад, але закладiв бiльше не виграватиму. - I швидко перебiг очима останнiй пункт:

"7. Ця угода набуває чинностi з того моменту, коли обидвi сторони поставлять свої пiдписи пiд обома її примiрниками.

Мiсто... " "... 19.. року"

Панiв Тронiв пiдпис уже стояв лiворуч. Подумавши трохи, Тiм вирiшив, що угода цiлком законна. Вiн вийняв iз кишенi недогризок олiвця й хотiв був пiдписати, та пан Троч зупинив його.

- Це треба пiдписувати чорнилом, - i вiн подав Тiмовi свою авторучку.

На вигляд та ручка була з чистого золота, а на дотик якась химерно теплувата, наче наповнена теплою водою. Та хлопець не помiтив нi золота, нi тiєї теплоти. Вiн уже думав тiльки про своє багатство, а тому не вагаючись пiдписав обидва папери. Чорнило в ручцi виявилося червоне.

Тiльки-но Тiм пiдписав угоду, як пан Троч вельми приємно засмiявся й сказав: "Щиро дякую". Тiм вiдказав: "Будь ласка!" - i теж спробував засмiятись, але не спромiгся навiть усмiхнутися. Губи його мимохiть стислися, й рот зробився тоненькою рискою, наче бритвою прорiзаний.

Пан Троч узяв один примiрник угоди, згорнув його й сховав у внутрiшню кишеню пiджака. А другий простяг Тiмовi зi словами:

- Сховай як слiд! Коли через твоє недбальство ця угода попадеться комусь на очi, це означатиме, що ти не дотримав таємницi. I з того може вийти велика бiда для тебе!

Тiм кивнув головою, також згорнув свiй примiрник i заховав у кашкет, пiд надпороту з одного боку пiдшивку.

Потiм картатий пан поклав перед ним на столi двi монети по п'ять марок i сказав:

- Оце буде пiдвалина твого багатства!

I знову засмiявся Тiмовим смiхом. Але враз чогось дуже заквапився, покликав офiцiантку, заплатив, пiдвiвся, кинув: "Ну, щасти тобi, хлопче", - i пiшов.

Тiмовi довелось поспiшати на iподром, бо от-от мали вже початися останнi перегони. Вiн пiдбiг до каси, взяв квитка й не довго думаючи поставив грошi на кобилу Маврiцiю-другу. Коли угода, що лежить у нього в кашкетi, дiйсна, то ця кобила має виграти перегони.

I Маврiцiя-друга виграла.

Тiм, що цього разу поставив десять марок, одержав кiлька сотень. Озираючись,