Артур Конан Дойль - Утрачений світ

Напруженим пригодницьким сюжетом і водночас неабиякою пізнавальною вартістю вирізняється науково-фантастична повість англійського класика «Утрачений світ» — про відкриття в глибині Південно-Американського континенту окремого плато, де вбереглися доісторичні різновиди тваринного й рослинного світу. Цікава й повчальна також повість «Відкриття Рафлса Гоу», в якій за суто науковою проблемою перетворення металів постають непересічні людські характери.

Артур Конан Дойль

УТРАЧЕНИЙ СВІТ

Повісті

©

Малюнки ЄВГЕНА КОТЛЯРА

Редакційна колегія: Андрухів Д. С, Баканов А. Г., Доценко P. І., Затонський Д. В., Пащенко В. І., Ющук I. П.

Редактор Є. П. Литвиненко

Передмова Наталі Жлуктенко

Перекладено за виданнями: A. Conan Doyle. The Lost World. London, 1912.

The Doings of Raffles Haw. Leipzig, 1892.

НЕЗВИЧАЙНІ ДОЛІ ГЕРОЇВ АРТУРА КОНАН ДОЙЛЯ

Більшість читачів, зачувши ім'я англійського письменника Артура Конан Дойля (1859–1930), відразу пригадають славнозвісного Шерлока Холмса, геніального майстра розплутувати кримінальні справи. У 90-х роках минулого століття лікареві А. Конан Дойлю, що встиг на той час опублікувати кілька прозових творів, спало на думку запропонувати лондонському журналові «Стренд мегезін» серію оповідань, пов'язаних пригодами одного героя. Публікація вже першого такого твору («Скандал у Богемії», 1891) перевершила всі сподівання — приватний детектив Холмс і його компаньйон доктор Ватсон, яких Дойль уперше вивів у своїй ранній повісті «Етюд у багрових тонах» (1887), але які тоді нікого не зацікавили, цього разу завоювали симпатії читачів. Коли Конан Дойль, стомившись від необхідності писати щотижня новий епізод їхніх пригод, відправив Холмса після сутички з професором Моріарті на дно Рейхенбахського водоспаду («Остання справа Холмса», 1893), піднялася справжня хвиля протестів. Шанувальники засипали Дойля листами, аж поки він через десять років воскресив Холмса, і той уже супроводжував свого творця до кінця його днів.

Шерлок Холмс посів у англійській літературі місце поряд із легендарними героями таких класиків, як Шекспір або Діккенс. Це той нечастий випадок в історії культури, коли слава персонажа здатна затьмарити славу його автора. Справді, критики вже присвятили Холмсові, мабуть, більше досліджень, ніж самому Конан Дойлеві — вивчили його біографію, смаки, навіть познаходили у нього професійні помилки. Сучасні англійські письменники раз у раз намагаються знов оживити Холмса: то знаходять «невідомі записки Ватсона», то публікують «щоденники професора Моріарті». Навіть більше, з 1913 року й дотепер на Бейкер-стріт у Лондоні надходять незрівнянному детективові листи, в яких дорослі й діти звіряють йому свої думки, а часом і кличуть на допомогу: збірка цих дивовижних свідчень життєвості літературного образу вийшла нещодавно в одному з англійських видавництв.

Звичайно, можна пояснити стійку читацьку прихильність до Холмса магією самого детективного жанру: на думку його знавців, людство у своєму ставленні до детективу поділяється на тих, хто любить його відкрито, і тих, хто робить це таємно. До того ж, автор наділив Холмса багатьма привабливими рисами — такими, як мужність та інтелект, аналітична думка, дар бездоганної логіки і глибоке, різностороннє знання життя, почуття справедливості і невичерпна енергія. Героїв такого типу люблять завжди — у будь-якій країні, в різні часи читач шукає на сторінках книжок розумну, вольову, енергійну людину, яка в боротьбі зі злом здатна повністю виявити себе.

В англійській літературі на рубежі 19–20-го століть для того були свої особливі причини. Доба будівництва величезної держави, «майстерні світу», «володарки морів», могутньої колоніальної імперії безповоротно минала. Складний суспільний і державний механізм тодішньої Британії потребував догляду, а це справа, при всій її необхідності, неромантична й рутинна. Вона вимагає від людини точного виконання щоденних обов'язків, і при тому часто невблаганно стандартизує її поведінку, стиль життя, сам спосіб мислення. Час творчості А. Конан Дойля був по-своєму «безгеройним». Письменник розумів це так само, як і деякі інші його сучасники, неоромантики Редіард Кіплінг, Райдер Хаггард, Джозеф Конрад, Роберт Луїс Стівенсон. Їхньою відповіддю на цю духовну тенденцію було бажання зруйнувати у співвітчизників відчуття ординарності, сірої буденності існування — знайти і відкрити «таємничі двері» (є у Конан Дойля оповідання з такою назвою) до незвичайного, до того, за словами того ж таки Шерлока Холмса, що «виходить за рамки звичного й банального плину повсякденного життя». Тому так імпонували цим письменникам романи-подорожі, пригодницькі, детективні, історичні та науково-фантастичні твори.

А. Конан Дойль писав у всіх названих жанрах. Особливо цікавила його історія: Дойль походив із старовинного, хоч і збіднілого роду, в якому переплелися власне англійська, ірландська і шотландська лінії. З дитинства він чув від матері захоплюючі історії про участь своїх предків у важливих подіях національного минулого. Школярем зачитувався історичними романами В. Скотта, Т? Майн Ріда, творами відомого англійського історика Т. Маколея. Через епізоди історії сімейної він намагався осмислити історію своєї країни, переповідав одноліткам прочитане, щедро доповнюючи реальні факти тим, що йому підказували фантазія і романтична уява, а коли став письменником-професіоналом, Дойль втілив свої думки про минуле й сучасне в романах про середньовічну Англію («Білий загін», 1891), про наполеонівські завоювання («Пригоди бригадира Жерара», 1896) та в інших історичних творах.

Випало письменникові також мандрувати світом. Ще студентом-медиком він вирушив у своє перше плавання в арктичних водах. Потім судновим лікарем плавав у 1882 році в Західну Африку, перебував на фронті в Південній Африці під час англо-бурської війни. Подорожував Дойль і в інших країнах Європи й Америки, а здобуті враження використав не тільки в художніх, а й у багатьох публіцистичних книжках. Журналістом він був знаним і авторитетним, готовим відгукнутися на хвилюючі події в різних сферах життя. Писав про колізії міжнародного життя, про стосунки Англії з її колишньою колонією — Америкою, про недоладне рецензування нових книг і про трагічну загибель знаменитого корабля «Титанік». Життєва енергія Конан Дойля виявлялася і в його спортивних захопленнях: мін залюбки займався боксом, грав у гольф, ходив на лижах, і навіть узяв участь у відомому континентальному автораллі того часу.

Цікавою сторінкою багатогранної діяльності А. Конан Дойля є його наукова фантастика. На межі XIX століття саме в Англії цьому різновиду літератури судилося набути нових форм: майстер соціальної фантастики Герберт Уеллс значно розширив коло тем, сюжетів і героїв, звичних для прихильників французького фантаста Жуля Верна. Новатор космологічного напряму в фантастиці, Герберт Уеллс застерігав людство від небезпеки технологічних і соціальних революцій. Ведучи мову про таємниці незвіданого майбутнього, Г. Уеллс бачив у сучасних умовах життя та праці джерело самознищення, яким може розплатитися людство за бездумне зловживання природними і людськими ресурсами.

Слава Г. Уеллса-фантаста, так само, як слава Конан Дойля — автора детективів, якоюсь мірою витіснила науково-фантастичні твори Дойля за межі читацької уваги. Тим часом