Людмила Черниш - Венді. Факультет світлих., Людмила Черниш

 - Але ж магічні карти можуть з'явитися перед будь-яким студентом, у будь-який час, і в будь-якому місці, - нагадала Вімла.

 - Можуть, звісно. Але ось бувають карти, якими не всі можуть користуватися. Не варто забувати про класовий поділ, і про сутність самої магії. Адже вона може бути доброю, а може виявитися злою, або навіть бойовою. Ось тільки золотими картами можуть користуватися або темні, з першого курсу. Або світлі, але тільки з другого курсу. А срібні карти корисні тільки в тих руках, які знають, як ними користуватися. Це вам не паличками в книжці махати й заклинання вигукувати. Іноді магія надто сильна, щоб нею користувалися дурні студенти.

 - До чого ти взагалі ведеш? - я дивилася на коротко стрижену шатенку і не розуміла, для чого вона все це нам розповідає.

 - До того, що скільки б добро не перемагало зло в казках. У реальному світі завжди бере верховенство саме зло. Тож не переходьте дорогу факультету темних, і не перетинайтеся з їхнім королем. Сьогодні вам просто пощастило, і розбірки не закінчилися переламаними кістками. Але ніхто не знає, чим закінчиться ваша наступна зустріч. Відбиватися проти нашого факультету або намагатися йому протистояти, занадто нерозумно й наївно. Краще покірно здатися і схилити голову, - після цього вона якось дивно посміхнулася і зникла між стелажів.

   Ми кілька хвилин дивилися їй услід, а потім переглянулися між собою. Дивна, однак, студентка. Але ми швидко заспокоїлися і почали шукати книжки, через які сюди й прийшли. От тільки мою увагу швидко привернуло щось дивне. Я ткнула Вімлу ліктем і показала, щоб вона мовчала. А потім вказала пальцем у дальній кут, де в різнокольоровій кульці, схожій на мильну бульбашку, переливалися кілька карт, що світилися.

   А потім помітили, як та сама блондинка на ім'я Кіра, прямує туди, тільки з іншого боку стелажа. Я ж кинулася вперед. Потягнувши свою сусідку по кімнаті за руку.

 - Не варто, вона нам цього не пробачить, - дівчина була надто налякана.

 - Якщо постійно когось боятися, тоді все життя доведеться прогинатися під думкою інших. Ми самі робимо когось сильнішим, відчуваючи страх і вселяючи його іншим. Потрібно бути сильними і не показувати свою слабкість. Тож час вчитися давати відсіч, - саме в цей момент наші погляди з блондинкою зустрілися. Дівчина одразу зрозуміла мої наміри і навіть в обличчі змінилася. Ну що ж, якщо війни все одно не минути, тоді потрібно боротися. Відстоювати своє право на життя, на навчання, і на магію.