Alina Slynko - СвІт Без Меж, Alina Slynko

Розділу 6: "Перші зниклі"

Андрій прокинувся від дивного відчуття. Це не був звук, не був рух—це було щось інше. Ніби в самому просторі стало менше життя.

Він потягнувся рукою до дружини, але відчув лише холодну порожнечу.

"Вона була тут… Вона мала бути тут."

З серцем, що раптово застукало швидше, він встав з ліжка. Двері дитячої кімнати прочинені—порожньо.

Іграшки залишалися на підлозі. Ліжко було розстелене, ніби його тільки-но покинули. Але повітря в кімнаті відчувалося… порожнім. 

"Вони не просто пішли. Їх більше немає."  

Андрій ходив по квартирі, намагаючись знайти хоч якусь підказку. Всі речі були на місці. Але ніби вже не мали значення.

Він поклав руку на кухонний стіл—дерево мало бути теплим, але відчувалося ніби… неживим.

"Чи я справді тут? Чи все це вже не має значення?"  

Він підняв телефон—екран залишався чорним. Спробував увімкнути телевізор—нічого.  
Світ більше не відповідав.

Він зупинився біля дзеркала у ванній. Його відображення було там, але його очі… здавалися чужими.

"Що змінюється? Що мене ще тримає тут?

Він вибіг назовні, вдивляючись у місто. Декілька людей ще ходили вулицями, але їх було значно менше.

Автомобілі стояли, як вчора. Вітрини магазинів були затемнені, навіть ті, що відкриті.

"Це не просто катастрофа. Це щось інше."

Люди більше не запитували, що відбувається. Вони просто… приймали це.

Старий на площі був на своєму місці. Але сьогодні він вже не дивився в небо—він дивився прямо на Андрія.

"Він знає. Він знає, що я зараз запитаю."

Андрій підійшов до нього, але цього разу не говорив. Він просто стояв поруч.

Старий повільно кивнув:
"Ти тепер розумієш?"

Його голос не був ні наляканим, ні спокійним—він просто був.

"Це не просто зникнення. Це підготовка."

"До чого?"

Старий вдихнув, його очі виглядали глибшими, ніж учора.

"Те, що було написано, тепер виконується."

"Господь уже близько?"
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍