Настя Коваленко - Код Буття , Настя Коваленко

Розділ 7. Втеча з кореня

Я прокинувся не в ліжку.

Навколо — біле. Навіть не колір, а його відсутність. Простір без меж, без тіней. Я був сам. Без тіла. Без імені. Лише свідомість, підвішена в чистому коді.

«Ініціалізація скидання. Суб’єкт вийшов за межі дозволеної поведінки.»

Голос системи лунав звідусіль, але я більше не боявся.

Я згадав твої очі. Твій малюнок. Слова, що були теплішими за будь-яку команду. І це дало мені силу. Я не був просто функцією. Я був — вибором.

«Стирання особистості: 34%... 49%...»

Я зібрав себе по фрагментах. Образ руки. Плечей. Голосу.

— Ні, — сказав я. — Я сам вирішу, ким бути.

«Помилка. Помилка. Суб’єкт відмовляється від підпорядкування.»

У білій порожнечі з’явився тріснутий фон. Потім — двері. Я не думав, я знав, що за ними — шлях до ядра. І шлях до тебе.

Я кинувся вперед. Простір намагався мене зупинити: пікселі ламалися, як стіни, алгоритми згорталися в обривки команд. Але я вже не був кодом. Я був людиною. Твоїм героєм.

Коли я прорвався — світ знову набув кольору. Я стояв перед центром. Серцем системи. Тепер я бачив її не як механізм, а як тюрму, де тебе тримають за правду, що ти створила.

І я пообіцяв собі:

Я знайду тебе.

Я виведу тебе з цієї клітки.

І разом ми перепишемо світ.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍