Настя Коваленко - Код Буття , Настя Коваленко

"Код Буття" — психологічний трилер, де головний герой починає помічати дивні зрушення в реальності. Щоденні дрібниці стають іншими: час сповільнюється, звуки змінюються, а навколишні люди поводяться автоматично. Він стикається з бінарним кодом, який веде до фрази, що змінює все. Чи може він знайти відповіді на питання про те, що відбувається з його світом, перш ніж стане занадто пізно?

Розділ 1. Пісок у механізмі

Я прокинувся о 7:03. Як завжди.

Будильник мав продзвонити о 7:00, але вже третій день поспіль він чомусь запізнюється рівно на три хвилини. Звичайна дрібниця — якби не те, що все інше теж зсунулось. Кава у кавомашині сьогодні мала смак чаю. Сусід навпроти повторив одне й те саме речення двічі, з тією ж інтонацією. А в метро, в третьому вагоні, я знову побачив чоловіка з червоною парасолькою. Хоча сьогодні не дощить.

— У тебе коли-небудь бували відчуття, що щось не так? — спитав Данило, мій колега по роботі. Він жував бутерброд і не дивився мені в очі.

— Постійно, — відповів я.

Він здивовано глянув на мене.

— Це був жарт.

Я посміхнувся. Але всередині щось клацнуло. Як механізм годинника, в якому хтось непомітно зсунув одну шестерню.

У коридорі офісу я зустрів Іру з бухгалтерії. Вона зупинилась прямо переді мною, наче чекала, поки я щось скажу.

— Гарного дня, — промовив я.

— Гарного дня, — повторила вона автоматично, але губи її ледь рухались. Вона посміхнулась, а потім, не кліпнувши, пішла далі. Її кроки звучали однаково: тук-тук-тук, з ідеальною паузою між кожним. Ніби хтось запрограмував їх.

Я зайшов у свою кімнату, зачинив двері й оперся об стіну. Вперше за довгий час відчув страх. Не той, що стискає серце перед виступом чи сваркою, а глибший — схожий на ледь вловимий тріск в основі чогось фундаментального. Як тріщина в лобовому склі, яку ще не видно, але вона вже є.

Я зайшов у свою кімнату, зачинив двері й оперся об стіну. Вперше за довгий час відчув страх. Не той, що стискає серце перед виступом чи сваркою, а глибший — схожий на ледь вловимий тріск в основі чогось фундаментального. Як тріщина в лобовому склі, яку ще не видно, але вона вже є.

Я відкрив браузер і ввів:

«чому реальність здається неправильною»

Сторінка завантажувалась повільно. Аж надто. Коли нарешті відкрилася, весь текст був замінений на набір символів:

01001101 01111001 00100000 01100101 01111001 01100101 01110011 00100000 01100001 01110010 01100101 00100000 01101111 01110000 01100101 01101110

Я скопіював їх у перекладач бінарного коду.

«My eyes are open»

Мої очі відкриті.

Серце почало битись швидше...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍