Елісса Фенікс - Мій бос тиран, Елісса Фенікс

Але, незважаючи на це, у її серці залишався той самий сумнів. І, хоч вона не могла розповісти про свої почуття, вона відчувала, що між нею і Дмитром насправді щось є — щось, чого вона поки що не могла пояснити. Якби лише він змінив своє ставлення... але, ймовірно, цього ніколи не станеться.

Роздуми про роботу і Дмитра знову накрили її, коли вона повернулася до Олени. Ті кілька годин у клубі стали своєрідним відпочинком, але вони також нагадали їй, що їй ще багато чого потрібно зрозуміти в своїй кар'єрі.

— Добре, — сказала вона в кінці вечора, коли вони готувались піти з клубу. — Мабуть, я не зовсім готова до таких місць, але дякую за компанію.

— Нічого, наступного разу знову витягну! — сміялася Олена, кидаючи на подругу ще один погляд. Вона бачила, як Аліна змінилася за цей час. Вона вже не була такою знервованою, як на початку роботи, але її думки часто залишалися на Дмитрові.

Коли Аліна повернулася додому того вечора, вона лягла в ліжко, повільно закриваючи очі. Здавалося, що ці кілька днів були вирішальними для неї. На роботі вона вже змогла адаптуватися до вимог Дмитра, і навіть знайшла певний внутрішній спокій. Але що стосується її почуттів — тут усе ще було складно. Вона думала про нього, про його суворість і неймовірну привабливість, і чому навіть найменші моменти його уваги змушували її серце битися швидше.

Але, з іншого боку, вона розуміла, що для нього робота — це лише робота. І її почуття не повинні ніколи впливати на її кар'єру. Так вона переконувала себе знову і знову.

— Продовжуй йти вперед, — прошепотіла вона в тиші ночі. — У тебе є своя мета. І нічого не зупинить тебе, навіть він.

Вона лягла на бік, спробувавши заснути, але думки про Дмитра знову забрали весь її спокій.

Аліна лежала на ліжку, обгорнена теплою ковдрою, але її думки були далеко від цього спокою. Вона намагалася закрити очі, але його образ знову і знову виринав у її свідомості. Дмитро… Його постава, його тверді й невблаганні слова. Як би вона не намагалася, цей чоловік знову і знову втручався в її роздуми.

"Він такий суворий, — думала Аліна, — а водночас, є в ньому щось таке, що неможливо ігнорувати. Справжня сила, яку відчуваєш навіть без слів. Він здається таким віддаленим, але... інколи, здається, що він бачить у мені більше, ніж я хочу показати."

Вона перевернулася на бік, спробувавши знайти зручніше положення, але не могла позбутися цього тиску в грудях. Всі ці думки про Дмитра, які поверталися до неї, навіть коли вона намагалася відпочити, забирали її спокій. Вона не могла не помітити, як він змінюється, коли вона показує свою готовність працювати, коли їй вдається виконати завдання так, як він того хоче. Його короткі зауваження, його холодні, але влучні слова — і в той самий час вона відчувала, що він починає помічати її зусилля. Це давало їй сили.

"Чому він такий?" — думала вона, вглиблюючись у свої міркування. "Всі його називають тираном. Але я бачу, що він зовсім не такий, як кажуть. Може, його вимогливість — це просто частина його прагнення до ідеалу? Він хоче, щоб все було на найвищому рівні, і він сам вимагає від себе більше, ніж від інших."

Аліна знову зажмурила очі, намагаючись позбутися цієї думки, але уява малювала його образ: високий, впевнений, з поглядом, що проникає в саму душу. Кожен його погляд здавався настільки точним, настільки рішучим, що вона не могла зрозуміти, чому це її так приваблює. Вона зазвичай не захоплювалася такими людьми — суворими, закритими, з дистанцією між собою та оточенням. Але в Дмитрі було щось більше, ніж просто вимогливість. Він здавався немов магнітом для її уваги.

"Що в ньому такого?" — запитувала вона себе. "Він може бути жорстким, але справедливим. Він ставиться до кожного, як до рівного, навіть якщо інколи здається, що він нікому не дозволяє бути слабким. Він змушує людей прагнути до кращого, і мене це зачаровує."

В її розумі виринали спогади з останніх кількох днів. Як він стояв біля її столу, даючи чіткі вказівки, його голос твердий, але без зайвої агресії. Як він спостерігав за нею, коли вона виконувала завдання, його погляд настільки уважний і зосереджений. І коли він зробив ті кілька зауважень, вона не ображалась, а лише думала: "Як багато в ньому тих, хто бачить тільки критики! Але я знаю — він хоче, щоб я була кращою."

Вона знову закрила очі, але знову не могла заснути. Всі ці думки про Дмитра крутилися в її голові, створюючи все нові й нові питання. Чи може він бути тим, ким вона думає? Чи це просто її бажання побачити більше, ніж є насправді? Може, вона просто намагається знайти якийсь сенс у всій цій холодній обстановці?

Вона сіла на ліжку, відкидаючи ковдру і дивлячись на темряву за вікном. Ніч була спокійною, але в її серці бушували хвилі сумнівів і запитань. Як би їй не хотілося, вона не могла позбутися відчуття, що її щось тягне до нього, що вона хоче зрозуміти цього чоловіка, його внутрішній світ. І хоч вона прагнула не втягуватися у свої почуття до нього, ці думки не полишали її навіть на самоті, коли вона була далеко від його суворого погляду.

"Можливо, я просто намагаюся знайти щось, чого мені не вистачає в своєму житті?" — запитувала вона себе. "Може, мені просто потрібно зрозуміти, що це всього лише робота, і нічого більше?"

Але все одно, навіть не маючи відповіді на ці запитання, Аліна відчула, як її серце б'ється швидше, коли вона згадувала його. Цей чоловік, такий недоступний і холодний, здавався єдиним, хто міг показати їй нові горизонти в професійному світі. І в той самий час він став своєрідним мірилом того, чого вона хоче досягти.

"Мабуть, я повинна зосередитись на роботі. У мене є мета. Я не можу дозволити собі відволікатись на ці емоції", — вирішила вона, але глибоко всередині знала, що це буде складно.

Аліна знову лягла на ліжко і закрила очі, вглиблюючись у свої думки. Дмитро залишався в її свідомості, навіть якщо вона прагнула його забути. І, попри всі сумніви і суперечливі почуття, вона знала одне: наступного тижня вона буде готова до нових викликів. Вона знову зробить все для того, щоб його вимоги не стали для неї непереборними.