Viter - Незакохані, Viter

Розділ 5

Ангеліна була впевнена: або вона вб’є Ореста, або Орест вб’є її, або вони обоє не доживуть до прем’єри.

— Отже, слухай уважно, Сороко! — Орест поклав перед нею зошит із написаним від руки сценарієм.

— Не називай мене так!

— Ти ж мене теж називаєш Жуйкою!

— Тому що ти липучий!

— А ти Сорока, бо вічно щось говориш і сваришся!

— Жуйка!

— Сорока!

— Все, замовкни!

— Добре.

— Правда?

— Ні.

Ангеліна закотила очі й узяла сценарій до рук. Чим швидше вона зрозуміє, що він там понаписував, тим швидше зможе відмовитися.

Прочитавши першу сторінку, вона ще могла терпіти. На другій її почало трохи трясти. На третій вона різко підняла голову.

— Ти що, серйозно?!

— Ага, круто, правда?

— Ми з тобою граємо… закоханих?!

— Ну а як інакше? Це ж романтична комедія!

— Ні-ні-ні, я не буду в цьому брати участь!

— Ой, не вигадуй, це ж акторська гра!

— Дроздик, у сценарії написано, що в кінці вистави ми повинні поцілуватися!

— Ой, то така сцена! Це ж для мистецтва!

— Дроздик, я вб’ю тебе.

— Спершу вистава, потім убивай.

— …

— Ти погоджуєшся?

— НІ!

Ангеліна хотіла схопити зошит і кинути його Орестові в голову, але він встиг ухилитися. Ян і Ліана, які сиділи поруч і слухали цей цирк, ледве стримували сміх.

— Чесно кажучи, я би подивилася цю виставу, — прошепотіла Ліана Яну.

— А я вже купую попкорн, — кивнув Ян.

Тим часом Ангеліна й Орест продовжували сперечатися.

— Ніяких поцілунків, Дроздик!

— Гаразд, тільки якщо ти скажеш, що я тобі подобаюся.

— ЩО?!

— Ну, якщо не подобаюся, то поцілунок неважливий, правда?

Ангеліна вже відкривала рот, щоб відповісти щось колюче, але зупинилася. Що він зараз сказав? Це що, був… флірт?!

— Оресте…

— Що?

— Ти точно псих.

Орест тільки посміхнувся.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍