Alina Pero - Один тиждень і назавжди, Alina Pero

Вівторок – зміни починаються

Марта прокинулася з відчуттям, що її тіло перетворилося на один великий синяк.
Кожен м’яз нагадував про вчорашню авантюру. Вона скривилася, намацуючи телефон.
[08:00] Олексій: “Готова до другого дня?”
Марта закотила очі.
[08:01] Марта: “Я ледь рухаюся. Дякую за це.”
[08:02] Олексій: “Отже, ти жива. Чудово. Буду через 30 хвилин.”
Вона застогнала.
[08:03] Марта: “Ти не можеш дати мені хоча б день відпочинку?”
[08:04] Олексій: “Ні. Терпіння – не моя сильна сторона.”
Марта впала обличчям у подушку.
"Чудово. У моєму житті з’явився особистий диктатор."
Швидко випивши каву та натягнувши спортивні легінси й худі, вона вибралася з квартири.
Коли вона сіла в машину, Олексій із посмішкою кинув на неї погляд.
— Виглядаєш… бадьоро.
— Ага, ще раз “дякую” за коня, — пробурмотіла Марта.
Він лише знизав плечима.
— Ну що, сьогодні без коней? — спитала вона.
— Так. Але теж буде цікаво.
Марта прищулилася.
— Куди їдемо?
Олексій загадково посміхнувся.
— На бокс.
Марта мало не вдавилася власним подихом.
— Що?!
— Ти маєш навчитися давати відсіч.
— І це твій метод?!
— А ти хіба не хотіла  врізати своєму колишньому?
Марта зітхнула.
— Добре. Але якщо хочеш, щоб я била по груші, то краще не ставай на її місце.
— О, я ризиковий, але не настільки, — засміявся Олексій.
*****
Спортзал був сучасним, з величезними дзеркалами на стінах і боксерським рингом у центрі.
Марта трохи нервувала.
— Слухай, я не фанат насильства…
— Це не насильство, — спокійно сказав Олексій. — Це захист.
Він узяв бинти й почав намотувати їх на її зап’ястя.
— До речі, якщо уявити перед собою когось конкретного – бити легше, — порадив він.
Марта глянула на грушу.
Перед її очима промайнув образ її колишнього, який говорив: “Це нічого не значило.”
Вона стиснула кулаки...
І зробила перший удар.
— Ого, а в тобі є потенціал, — сказав Олексій, посміхаючись.
— Знаєш, це справді приємно.
Він підморгнув.
— Казав же.
Вона зробила ще кілька ударів, потім зупинилася, важко дихаючи.
— Ну що, ще один стрибок за межі зони комфорту?
Марта витерла лоба.
— Схоже на те.
Олексій нахилив голову.
— Дивись, ще кілька днів – і ти станеш зовсім іншою людиною.
Вона усміхнулася.
— Хто знає.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍