Лана Цисаревська - Я тебе не забуду, Лана Цисаревська

- Не буду! - обурилася вона,- І поруч із тобою сидіти не хочу! 

Я міг тільки посміхатися, бо все-таки змусив її залишити ідею сісти за кермо. Нехай трохи відпочине, а то ж і справді буде завтра спати на ходу і провалить презентацію. Раптом її звільнять за це? Я б хотів її бачити й далі, бажано щодня, приходячи на роботу. А потім, можливо, і додому. Мені залишалося тільки посміхнутися своїм мріям.

Катя протрималася приблизно півгодини, насупившись, втупилася у вікно, а я підглядав за нею в дзеркало заднього виду. Ще через п'ятнадцять хвилин вона почала клювати носом і здалася, завалюючись набік на сидіння.

Я розслабився і видихнув у тиші, яку порушували тільки звук двигуна і її солодкого сопіння.