Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

- Ти тут мій друже, радий тебе бачити! - Кенні зустрів мене знову своєю широкою білосніжною усмішкою, і провів через натовп до головного творця цього хаосу, що творився навколо нас. 

- Тут я тут, веди вже до боса! - я хотів як найшвидше про усе домовитися.

- Ходімо за мною! - він повів мене крізь натовп скаженіючих глядачів, що своїм виглядом спадали на мавп, вболіваючи і викрикуючи некультурні слова в бік рингу, де чистили пики одне одному два волохаті і спітнілі здоров'яки.

- Як ти тут витримуєш в цьому пеклі? 

- Що? Ти вже заув як це? - посміхнувся він.

- Мені ніколи не подобалось таке стовпотворіння!

-  За ті гроші, що платят можна і потерпіти. Це останній поєдинок, тому я вже вільний мені заміняє колега! - пояснив він.

Біля входу до кабінету Бебіта стояли два кримезні охоронці, які лякали Кенні одним своїм поглядом, але мене вони не лякали. Кенні, який обережно дивився на обидві непорушні морди цих бетонних статуй непомітно тремтів, а я сміявся всередині адже це й  спрадві було смішно.

Вони були трохи вищі за мене, такої ж статури як я, тому мене важко було не помітити, але їхні очі не глянули на нас. Можливо вони чули про мене, але мені байдуже, я зустрічав і грізніших гігантів за цих двох і навіть не думав боятись їх при зустрічі. Навіть якщо доведеться вийти проти них обох то я вийду, я нікого не боюсь, не даремно противники боялись мене, я тримав у своїй голові саме ці думки в той момент. І тільки но я переступив поріг цієї будівлі, як мене почало переповнювати бажання виховати усіх хто тут є, силою звісно, але нажаль такий метод не завжди допомагає, тільки сильніше розлючує ненависних, безмозглих істот.

- Ми до боса він нас чекає! - промовив Кені сміливо, але от його ноги все ще трусились.

- Бос чекає на вас! - повторив здоровяк і відкривши нам двері, тепер стало зрозумілим, чому вони мали такі тупі вигляди обличчя, адже самі були тупими.

Перед нами відкрились великі броньовані двері, ми увійшли до Бебіта який ледь не вивалився зі свого шкіряного крісла, коли побачив мене. Він сидів в оточені двох жінок, які були одягнені в довгі вечірні сукні, так зазвичай одягаються кралі таких товстосумів як Бебіт. Він курив справжню Кубинськи сигарету, яку передала йому одна із його супутниць, так що дим заполонив усю кімнату з її старовинними меблями, що давили своєю серйозністю.

- "Спіноаспер"! Дівчатка подивіться це той самий красунчик, який пішов проти Барнста, я вам про нього розповідав!

- Привіт "Спіноаспер"! - привітались Бебітові кралі, хоча кому було то привітання, коли я навіть не глянув на них.

- Бебіт, подивись кого я тобі привів, не боєць, а чемпіон! - похизувався перед своїм босом Кенні.

- Замовкни Кенні! - Бебіт махнув рукою вказавши йому студити свого рота.

- Якщо можна то давайте ближче до справи! - промовив я даючи зрозуміти, що не варто розтрачувати час на непотрібні балачки.

- І справді ти такий, як про тебе розповідали, молодець ти мені подобаєшся! - сміявся він, а його супутниці підтримували його гумор своїми посмішками.

- То це ти вирішив просто глянути на мене? Я не експонат музею, якщо хочеш бачити мене в справі то плати гроші! - мені було байдуже хто там цей Бебіт, я знову дав зрозуміти, що зі мною не пройдуть пусті теревені.

- Звісно я заплачу тобі гроші! - посміхнувся він багатій.

- То чого ти тут а не там? Чому не насолоджуєшся вечором разом зі своїм дітищем? - запитав я, схоже він був не готовим до моєї прямоти.

- Тому, що там немає тебе, а я хочу спостерігати і отримувати задоволення від справжнього майстерства! - виправдався він.

- Думаю ти просто любиш рахувати гроші більше ніж сам процес, через який вони тобі надходять!

- Гроші я люблю, але допомагати іншим люблю більше! - він знову посміхнувся нещирою посмішкою.

- Якщо вже розмова про гроші, то скільки коштує перемога і скільки разів на тиждень проходять бої?

- Як багато запитань, але те що тебе цікавить лише ціна перемоги мені подобається більше всього! Я б хотів бачити тебе кожного вечора, але боюсь це швидко набридне моїм глядачам, тому двічі на тиждень буде достатньо! Що скажеш Матіасе?

- Ти хочеш моєї згоди, не вказавши що я з цього матиму, ти професіонал у домовленостях, які приносять користь саме тобі. Нагадаю, що ти не назвав ціну! - поглянув я на нього з усією серйозністю.

Бебіт розсміявся з усіх своїх сил так що ледь не тріснув його круглий живіт, бо навіть підтяжки ледь не порвались.

- Ти заробиш стільки, що одразу ж вийдеш зі свого болота я даю тобі слово, бо й сам поважаю людей слова таких як ти Матіасе! - його вигляд став серйозним і він залишив усі жарти позаду себе.

- Враховуючи, що ти через Кенні доносив своє бажання, означає, що ти все вивірено зміряв і хотів давно вже бачити мене у своїй справі. Приставив його до мене, щоб я не подівся кудись, хоча тут у цьому місті важко кудись подітись!

- Ні ти що Матіасе я ж твій друг! - різко втрутився Кенні, щоб відвести мої підозри, але я знав усе.