Оля - Знову нема світла?, Оля

3. Прогулянка та нова допомога.

-Дашо, ну давай прогуляємося, що ти сидиш в чотирьох стінах, ти днями і ночами читаєш ці книги і щоденник.

-я хочу додому.

-а я хочу хоч трошки побути звичайною дівчиною, яка гуляє зі своєю подругою, та просто з нею говорить. Годину, годинку погуляємо, як тобі така ідея? Ти не була надворі вже 3 дні.

-добре, домовилися.

Ми вийшли з кімнати та пішли довгими коридорами.

-я вже за тебе почала хвилюватися.

-за мене не хвилюйся. Ти не бачила мене ще коли я готувалася до іспитів, або контрольних в школі.

-а як це було?

-бувало таке, що я могла не вивчити багато тем і в останній день перед контрольною вчити всі теми, це могло бути і 10 сторінок тексту і 20. Ще бувало, що я вчила дати з історії нашої країни, пам'ятаю ніби це було вчора, дві-три, а було і більше сторінок дат. Вчила за останні два дні і здала. Всяке бувало, ніколи не подобалося вчитися. Вчила біологію пару параграфів за один вечір.

-цікаво.

Тим часом ми вийшли на двір.

-куди йдемо?

-незнаю, ти сад ще не бачила, тому можемо обійти сад.

-з радістю, знаєш, дякую тобі, що витягла мене з моєї нори.

-ну і чудово, щось дізналася з щоденника або книг?

-поки нічого серйозного, за щоденник так серйозно я ще не бралася. Я зараз вдоль та в поперек перевіряю книги.

-це погано.

-а там що?

-брати їздять на конях, хочеш подивитися?

-звичайно. Я колись їздила, тому трохи знаюсь на цьому.

-ти їздила на коні?

-так, трохи вчилася.

-прогулянки, чи як?

-рись теж пару раз пробувала.

-ого, ну тоді пішли, якщо ти трохи в цьому розбираєшся.

Ми підійшли та Вільям зупинив коня біля нас та заговорив.

-радий бачити. Ми вже було почали хвилюватися, адже ти і не створюєш проблем вже 3 день і не шокуєш людей, це щось.

-я бачу, що ви без мене жити не можете, ну тоді я вас ще трошки шокую, є ще один кінь?

-так, звичано, хочете прогулятися на конях?

-і трохи побігати.

-чудово.

-гей, приведіть коня сюди, дама хоче покататися.

Поки ми говорили до нас наблизилися Едгард та його брат, якщо я не помиляюся його звати Томас. Брат Едгарда зіскочив з коня та підійшов до мене. Хлопець був років на 2-3 молодше. Біле волосся, сині очі та білосніжна усмішка. Я впевнена, що ця усмішка збила з ніг не одну дівчину, тільки не мене. Все життя не подобалися такі смазливі хлопчики.

-радий знайомству.

Він потягнувся за моєю рукою, щоб поцілувати, та я відтягнула руку.

-давай без цього.

-ми вже на ти?

-я звикла, що якщо людина мого віку, або молодше то я з нею розмовляю на ти.

-я забув, що ви не з нашого світу.

-я б таке не забула.

Буркнула я собі під ніс. Від того, що мені не сподобалася компанія принца та ці манери, це все не по мені.

Коня привели та я змогла непомітно відійти від принца та його неприємної компанії. Я швидко заскочила на коня та почала пригадувати як це їздити. Надіюся моя пам'ять мене не підведе. Я взяла повода та кінь рушив по моїй команді. Правду кажуть, що руки зберігають пам'ять, якщо ти щось робила, то руки обов'язково пригадають як це робити, але я не думала, що це вийде настільки швидко, адже я не їздила на коні років з 5. Коні були дуже добре навчені та ними було легко керувати. Я трохи пройшлася та побачила, як до мене знову почав наближатися принц. Який встиг оклигати та знову сісти на коня. От лайно, треба позбутися набридливого мозоля. Колись мені не завжди вдавався біг, але я помітила, що цей кінь набагато спокійніше та з ним легше впоратися, можливо, в мене навіть вийде з першого разу.

-можливо, прогуляємося разом?

-дякую за пропозицію, та мені потрібно побути одній та зосередитися.

Я двічі не сильно вдарила ногами коня та почала молитися всім богам, яких тільки знала, щоб в мене вийшло. Потрібно буде ще дізнатися, які в них тут боги, в кого вони вірять, а яка мені різниця? Дашо, ти ж не збираєшся тут жити, навіщо тобі знати про їхніх богів. Кінь поїхав рисю, а принц не очікуючи, що йому можуть відмовити був збитий з пантелику. Ну нічого, я ще покажу цьому нахабнику.

Я трохи побігла та почала зменшувати темп, після того як трохи заспокоїлася до мене наблизився Едгард та я вирішила з'язвити, набридли вже ці принци.

-а тобі що?

-та нічого, цікаво скільки ти витримаєш без проблем, та бачу ти без них жити не можеш. Збила всіх з пантелику, а особливо мого брата. На твоєму місці як б сидів тихо та не рипався, хто знає, що вигадає наш батько.

-я вітаю, слабенький в тебе брат. Дуже швидко здався, та дуже легко можна здивувати його. А щодо того, щоб сидіти тихо, це не в моєму стилі, занадто легко та нудно.

-тут ти дивуєш всіх, не тільки мого брата, але якщо ти вважаєш сидіти тихо це нудно та занадто легко то легко тобі не буде. Запам'ятай одне. Я не мій брат, мене не так легко збити з пантелику.

-а ви з Вільямом бачу загартовані.

-є трохи. Я швидко розумію, що можна очікувати від людини. Від тебе я очікую вічні неприємності, але хочу, щоб ти здивувала мене.

-і що ж ще ти очікуєш?

-що врешті-решт я зможу нормально пожити.

-поживем побачим, а тепер побачим чи ти як і твій брат легко здаєшся.

Я знову два рази вдарила коня ногами та кінь помчав.

Я обернулася та побачила, що Едгард зробив теж саме і почав мене наздоганяти, через хвилину він наздогнав мене. Вирівнявся з ходом мого коня та почав говорити, наче над моїм вухом, та тільки зараз я помітила, що він небезпечно близько наблизився до мене.

-я ніколи не відступаю від того, що я задумав, ніколи.

Ця фраза прозвучала двозначно та це вбило мене в секундний ступор. Я не думала, що хтось зможе використати мої маневри проти мене. Цей чоловік мене дивує, у нього розлад чи що та чому він загнав мене в ступор. Я ж стільки разів бачила такі дешеві підкати. Я думала, що мене таким вже не проймеш.

Хлопець прискорив коня та помчав галопом. Він добіг до виходу, зупинив коня та зіскочив з нього. Після нього теж саме зробила я, настрій у мене піднявся, що мене дуже тішило.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍