Джулія Кемерон - Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості

визначальних методах: ранкових сторінках і творчому побаченні. Творче пробудження, скероване на довготривалі результати, вимагає постійного використання і одного, й іншого. Я зазвичай розповідаю про них на початку курсу, щоб мати можливість дати вичерпну відповідь на будь-які запитання, які можуть виникнути стосовно них. У цьому розділі я детально і ґрунтовно поясню ці два методи. Будь ласка, уважно перечитайте цей розділ і одразу починайте використовувати ці принципи.

Ранкові сторінки

Для того, щоб відродити своє творче начало, спочатку його потрібно знайти. Я прошу вас це зробити за допомогою, на перший погляд, безглуздої вправи, що зветься ранкові сторінки. Ви виконуватимете це завдання щодня протягом усіх тижнів цього курсу і, сподіваюся, після його закінчення також. Я вже виконую цю вправу протягом десяти років. У мене є студенти, які писали ранкові сторінки майже стільки ж часу, і тепер вони для них стали такою ж необхідністю, як дихання.

Джинні, письменниця і продюсер, вважає, що саме ранкові сторінки надихнули її на нові сценарії і завдяки їм вона змогла чітко спланувати нові телепередачі. «Тепер вони перетворилися для мене на своєрідний ритуал, — говорить вона. — Коли я займалася редагуванням своєї останньої передачі, я прокидалася о п’ятій годині ранку, щоб завершити їх перед тим, як іти на роботу».

Що ж таке ці ранкові сторінки? Простими словами, ранкові сторінки — це три сторінки звичайного письма, але тільки потоку свідомості: «О Боже, ще один ранок. Мені зовсім НІЧОГО сказати. Час би вже випрати штори. А я витягнула вчора випрану білизну з машинки? Сів метелик на травичку…». Їх також можна назвати не такою мудрою фразою, а просто «дренаж мозку», оскільки це одна з основних функцій цієї вправи.

Не існує неправильного способу писати ранкові сторінки. Ваша щоденна ранкова писанина не мусить бути мистецтвом. Її навіть необов’язково називати написанням зв’язного тексту. Я наголошую на цьому для не-письменників, які працюватимуть з цією книгою. Така «писанина» — це лише один із методів, інструмент. Ранкові сторінки — це лише водити рукою по аркуші паперу і записувати перше, що спаде на гадку, нічого більше. Не бійтеся написати щось надто дріб’язкове, надто сміховинне, надто безглузде чи надто дивацьке.

Ранкові сторінки зовсім не повинні мати розумний виклад, хоча інколи таке траплятиметься. Проте, ймовірно, це ніколи не станеться, і ніхто про це ніколи не дізнається — окрім вас. Виняткове право читати написані вами ранкові сторінки маєте лише ви. І навіть вам не варто перечитувати їх протягом приблизно перших восьми тижнів. Просто спишіть три сторінки і покладіть їх у конверт. Або спишіть три сторінки у записнику на спіралі і не переглядайте попередні сторінки. Просто спишіть три сторінки… і спишіть ще три сторінки наступного дня.

30 вересня, 1991 р… На вихідних ми з Домінікою ходили на річку Ріо-Ґранде, щоб пошукати жучків для її завдання з біології. Ми збирали водних комах і ловили метеликів.

Я змайструвала сачок, і ловити ним метеликів було досить просто, хоча бабки, на наше розчарування, виявилися спритнішими.

Ми не ловили тарантула, який прогулювався ґрунтовою дорогою біля нашого дому.

Ми лише провели його поглядом.

Іноді ранкові сторінки будуть списані радісними яскравими думками, але частіше вони будуть безладні, повні негативу і жалю до себе, з великою кількістю повторів, пишномовних фраз, дитинності, злості чи просто банальщини. От і чудово!

2 жовтня 1991 р… Я прокинулася, у мене боліла голова, я прийняла аспірин, і тепер мені трішки краще, хоча я ще досі погано почуваюся. Здається, я таки підхопила грип. Я вже розпакувала майже всі речі, але чайничок від Лаури, за якою я так сумую, ще досі не знайшовся. Хоч сядь та й плач…

Вся та абракадабра, сповнена злості і ниття, яку ви записуєте на ранкових сторінках, стоїть між вами і вашою творчістю. Хвилювання про роботу, домашні клопоти, якийсь підозрілий стукіт в автівці, дивний відблиск у погляді коханої людини — все це клубочиться у нашій підсвідомості і негативно впливає на наше життя. Вилийте свої переживання на папір.

Ранкові сторінки — це головний метод творчого відновлення. Митці, які у своїй творчості зайшли у глухий кут, мають схильність безжально себе критикувати. Навіть якщо ззовні ми здаємося цілком реалізованими творчими людьми, нам постійно видається, що того, що ми робимо, недостатньо, чи наші творіння нікчемні. Ми стаємо жертвою особистого внутрішнього перфекціоніста, постійного огидного критика, Цензора, який засів у нас у голові (а саме — в лівій півкулі мозку) і безперестанку торочить нам свої згубні зауваження, замасковані під правду. Цей Цензор любить говорити нам чудові слова: «І це ти називаєш текстом? Не сміши мене! Та ти навіть коми не можеш поставити в правильному місці. Якщо тобі досі не вдавалося, то вже ніколи і не вдасться це зробити. Та в тебе помилок у тексті — хоч греблю гати. І чому ти взагалі думаєш, що ти творча людина?». І так безперестанку.

Запам’ятайте золоте правило: ніколи не сприймайте негативну оцінку вашого Цензора за щиру правду. Дотримуватися цього правила не так просто. Проте якщо щоранку ви братиметесь за ранкові сторінки одразу після прокидання, то навчитеся уникати Цензора. Оскільки не існує неправильного способу писати ранкові сторінки, думка Цензора не береться до уваги. Нехай собі говорить, що хоче (саме так і буде). Головне — продовжуйте писати. Запишіть балаканину Цензора, якщо хочете. Зверніть увагу, як йому подобається цілитися у Ахіллесову п’яту вашої творчості. Не сумнівайтеся: ціль Цензора — зачепити вас за живе. Він надзвичайно хитрий ворог. Коли ви стаєте розумнішими, розумнішає і він. Ви написали хорошу п’єсу? Цензор скаже вам, що на цьому ваш потенціал вичерпався. Намалювали перший ескіз? «До Пікассо ще далеко», — скаже він.

Уявіть свого