Тетяна Гуркало - Трясця твоїй ящірці!, Тетяна Гуркало

6

За тими дверима виявилася кухня. Здається, навіть професійна. З пічними шафами, витяжками, плитами, холодильниками, столами. Не сказати, щоб воно зовсім не відрізнялося від звичного. Але не впізнати його було б важко.

— Це все твоє! — завів знайому пісню гном і став тикати у все поспіль пальцем. — Ти господиня! Як захочеш, так і буде! Чудово ж?

— Дурдом, — сказала Оксана, заглянувши в дивну коробку і виявивши там брилу льоду, котра, здається, сама там з’явилася якось. — Льодоробка, да?

— Все твоє! Ми будемо випікати по рецептах різних світів. Екзотика завжди популярна! Готувати легкі салати! Смажити млинці і начиняти, начиняти, начиняти!

— Я нічого смажити не буду! — твердо відмовилася дівчина, котра млинці любила їсти, особливо з вишнями, але не любила їх готувати. Заглянула в іще одну коробку, трохи повитріщалася і вирішила, що це посудомийка. — І пекти не буду! І взагалі!

Кирп трохи похитався, як молоде деревце в буревій, але встояв на ногах і знову завів все ту же пісню:

— Все, все твоє!

— Ага, зараз! — розсердилася дівчина. — Ще об’явіть мене домогосподаркою року, щоб точно нікуди не поділася!

І в цей момент в кухню зайшов головний викрадач, радуючи світ чарівною усмішкою. А за його спиною маячила відьма. Мабуть вже виспалась, хоча вигляд в неї був трохи пом’ятий.

Кирп їх як побачив, аж роздувся, як той горобець, потім схожим чином струснувся і підскочив бойовим півнем.

— Ти у що мене втравив?! — завив голосом божевільної сирени. — Які ще надприбутки?! У тебе робітниця втікає! А ще дракон! Ідіот!

Після кожного викрику гном робив крок до Микаля і сурово тикав в його напрямі пальцем. Дійти, правда, не встиг. Вперед вийшла відьма, заступила дракона і багатоообіцяючи посміхнулася.

— Зараз ми тебе протверезим, — заворкувала голубкою. Чорненькою такою.

І Кирпа переключило так, мов хтось тримав в руках пульт, всі кнопки якого означали якийсь настрій.

— Чарівна фея! — заволав він радісно, кидаючись до жінки. Навіть руки розвів. — Чудова моя цукерочка!

Цукерочка відступила на крок і очі в неї стали великі-великі.

— Я так довго тебе шукав!

Гном таки спіткнувся, впав навколішки, але зумів доповзти і обхопити обома руками ногу, ту, котру було добре видно в розрізі сукні. А тримав він міцно, Оксана по собі знала.

— Моє ти щастячко! — продовжував надриватися Кирп, притулившись щокою до коліна, як той пес з мультика до шматка м’яса.

Бідна відьма смикнула ногою, мабуть сподівалася, що воно відвалиться.

— Краса мого життя! Я тебе як побачив, так і зрозумів — пора!

— Що пора? — нервово пискнула відьма, намагаючись відчепити гнома від ноги.

— Одружитись! І не біда, що діти будуть високі, головне, що бородаті!

Оксана подивилася на дракона. Він подивився на Оксану. І дівчина зрозуміла, що в неї зараз такі ж квадратні очі.

— Я подарую тобі величезний смарагд! Він так личить до твоїх очей! Особливо коли на подушці буде лежати!

— Та відчепись ти, збоченець! — заволала Маржа так, наче в неї на смарагди була алергія. Дуже сильна. Доторкнешся і все, відкачати не встигнуть. — На віслючці своїй одружуйся!

— Їй не личать сукні і в неї нема таких ніжок і грудей, одні лише копита, — сурово пояснив гном і знову заволав: — І діаманти, діаманти подарую!

— Що тут відбувається? — спитали незнайомим голосом і з-за спини дракона вийшов незнайомець.

Був він невисоким шатеном, довгоносим і з таким прищуром, мов звик всіх підозрювати в чомусь недоброму.

— Ятшик Букартий, — сказав шатен, і Оксана не одразу зрозуміла, що це ім’я і призвіще.   — Інспектор по відповідності. А то розвелося вас,  шахраїв. Лиш би гроші не платити.

І сурово подивився на  Кирпа.

Той мить подумав, відпустив ногу відьми, закотив очі і звалився на спину. А потім іще й ногою загадково подригав. Щоб ніхто не подумав, що він насправді помер і не потяг закопувати під найближчим деревом.

— Зараз будемо перевіряти відповідність до заявленого, — продовжив нагнітати атмосферу інспектор.

Гном щось простогнав, але продовжив зображувати непритомність.

— Згідно пункту тридцять два від року сімдесят вісім…

Микаль доторкнувся кінчиками пальців до плеча інспектора і він завмер. І весь світ завмер, Оксана це відчула. А дракон обійшов інспектора, підійшов до неї і подивився так, наче був смертельно хворим, а вона ховала за пазухою єдині ліки, здатні його вилікувати.

— Не треба мені тут побитого життям кота зображати, — несподівано для самої себе веліла дівчина.

— Мені потрібна допомога, я поясню, — промуркотів чоловік, підтверджуючи, що саме кота зображає.

— Безкоштовно не допомагаю! — припечатала Оксакна.

— Добре, поторгуємося, — видавив з себе дракон.

І сталося диво. Гном різко отямився, сів, витягнув звідкись блокнот і посміхнувся.

— А я все запишу! — заявив нетверезим голосом. — Щоб потім не було. Ти мене втравив, тепер мені потрібна чесність!

Микаль закрив долонею обличчя і тихо вилаявся.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍