Арія Вест - Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест

Очевидно, в першу чергу при згадці про Короля Релі подумала про свого батька, але тоді емоції на її обличчі змінились; вочевидь, до неї швидко дійшло, що це аж ніяк не міг бути він.

― Теперішній Король Медіаносу, Його Ясновельможність Даріен.

На обличчі Релі знову пробігли неоднозначні емоції. Жінка, що говорила із нею, явно все це помічала, та добре розуміла, у деталі її ніхто не збирається посвячувати.

Раптово знову усміхнувшись, Релі наблизилася до співрозмовниці і запитала:

― Як я можу називати свою доглядальницю?

Очевидно, вона мала на увазі те, що ця жінка, імовірно, була геть не простою людиною, адже ким би не була Релі, все ж її тіло не могло отримувати енергію життя просто з повітря. Тому цілком логічним стає факт, що всі ці п’ять років існував хтось, хто регулярно сюди приходив.

Релі обвела жінку до біса проникливим поглядом. І у ту мить співрозмовниця дивилась на неї так, мовби прекрасно усвідомлювала, про що йде мова. Усміхнувшись так само стримано, але ввічливо, вона зронила:

― Смію висунути припущення, Ваша Величність упізнали мене із самого початку, як тільки прокинулись.

Релі усміхнулась іще проникливіше:

― Ви змінились із часу нашої останньої зустрічі. І… ― Релі ще раз оглянулась на кімнатку в башті, яка була абсолютно порожньою, за виключенням кам’яного постаменту посередині. ― Повинна зауважити, цей образ личить вам набагато більше.

Жінка повела бровою:

― Припускаю, ви не збираєтеся затримуватися тут надовго.

Релі не стала відповідати, лиш покрокувала по кімнаті, направляючись в сторону гвинтових сходів ― єдиного шляху звідси униз.

― Маєте намір повернути те, що належить вам?

Релі озирнулася через плече. Її погляд був абсолютно простим.

― Медіанос? Навіщо? Там тепер інший Король і… до того ж, тамтешні люди ні за що мені не зрадіють, ― всміхнувшись, дівчина зупинилась перед самими сходами: ― Якщо Його Ясновельможність Король Даріен покінчив із темною сутністю, значить, моя справа закінчена. Тепер, нарешті прокинувшись, я можу добряче відпочити й насолодитися життям, авжеж… ― обличчя Релі неочікувано наповнилося нотками небезпеки: ― Ірвін?

Жінка у мантії не відповіла. У її погляді було усе зрозуміло ― вона усвідомила, що Релі бачить її наскрізь. Вона стояла поруч із постаментом рівно до того моменту, як дівчина у пошарпаному старому бойовому платті спустилася вниз гвинтовими сходами.

Привіт, читачу! Рада, що читаєш мою писанинку. З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))