Тома Глубокова - Одруження наосліп, Тома Глубокова

- Віталію, робота є, - ніби між іншим нагадав батько, відриваючись від міського новинного каналу.

- Тато, давай я наберу всі договори на ноуті, і ти підпишеш? Мені влом їхати до тебе в редакцію, - запропонував я, смакуючи гарячу каву.

- Дня тобі вистачить? - зітхнув він, масажуючи перенісся.

- Звичайно. Відволічуся, щоб сьогодні знову не відірватися на повну.

Зрештою я цілий день пропрацював на рідній кухні з чашкою чаю, розмовляючи з мамою, яка пекла вишневий пиріг на вечерю. Двічі дзвонив Єгор, проте я відмовився йти куди-небудь. По-перше, я не закінчив документи, а по-друге, мені влом. Навіть не хотів їхати до себе на квартиру, де тихо й самотньо, за свіжим одягом.

Закінчив я о пів на сьому вечора. Прикриваючи очі від втоми та жуючи смачний пиріг, я чекав поки документи перекинуться на флешку. Мама теревенила з кимось телефоном, а тато дивився телевізор, здається, якийсь детектив, від яких мене завжди нудило. Усе, що я можу подужати, - це або комедія, або фільм жахів.

Опісля одягнувся і вийшов на вулицю. Закуривши, я пройшов до парку, що знаходився недалеко від будинку батьків, і не поспішаючи прогулювався, не думаючи ні про що. На половині викуреної сигарети мені стало гидко, і я її викинув, вдихаючи чисте повітря. Увечері тут людей було менше, проте добре, що вони все ж були, і я спокійно вливався в натовп. Чомусь хотілося думати про подальше, і дуже цікаво було побачити, що на мене чекає. Хотілося, звісно, вплинути на батьків у п'ятирічному віці, але тепер пізно боротися. Я вже в упряжці, і мені не зіскочити. У мене стільки обов'язків перед тією, яку я і в очі не бачив, що хочеться просто застогнати від безсилля.

А вся річ у тім, що я «заручений» із якоюсь дівчиною, яку бачив у п'ять років, але майже не пам'ятаю її. Давно я не згадував, через що не розумію батьків. А проти них не хочу йти. Просто не хочу, тому що це марно. Крім моїх батьків, є її. Напевно, тому я поводжуся так, саме тому гуляю і п'ю. Щоб відірватися на повну і щоб потім не шкодувати ні про що. Живемо один раз. Можна і побути вітряним цей рік.