Олекса Мун (Alexa Moon) - Мала, Олекса Мун (Alexa Moon)

37

Я прокидаюся від різкого нападу нудоти й ледве встигаю підірватись з ліжка, щоб добігти до туалету. Розвага так собі, скажу я вам. Якщо найближчі пів року мій ранок починатиметься саме так, я впаду в жахливу депресію.

Вчора була чудова ніч, а ось день уже не задався.

— Мала, з тобою все добре? — у дверному отворі з'являється сонна постать Матвія. Він тре обличчя та намагається сфокусувати на мені погляд.

— Вийди! — гаркаю у відповідь й закриваю перед його носом двері.

— Гей! Ти легше там! — гарчить у відповідь і знову відчиняє двері. Від його сонного стану не залишилося й сліду. Зараз Матвій виглядає стурбованим та трохи злим.

Мені не вдається йому відповісти, бо чергова хвиля блювотного спазму накриває мене, і я обіймаю унітаз. Відчуваю, як Матвій прибирає з плечей моє заплутане волосся і збирає його у хвіст, утримуючи.

Ситуація віддалено нагадує вчорашній вечірній секс, де я стояла навколішки. Ось тільки зараз не так романтично.

Цікаво, а зараз він мене кохає? Ось такою… на колінах біля унітаза? 

— Вчора теж весь день нудило?

Негативно мучу.

— Тільки вранці. Потім усе пройшло.

— Ти знову їла ту гидоту?

— Коли б я встигла, я у тебе ночувала.

— Авжеж, звісно… сьогодні не підеш на роботу. Разом поїдемо до лікарні.

— Не потрібно! Мені вже легше! — витираю губи та йду до умивальника. — Мама має хорошого лікаря, я їй подзвоню сьогодні.

— Я відвезу тебе!

— Матвію, мені не п'ять років. — Голос зривається. Намагаюся заспокоїти себе і продовжую трохи м'якше: — Якщо мені знадобиться допомога, я обов'язково звернуся до тебе. А зараз вийди, будь ласка, я хочу прийняти душ. На мене сніданок не готуй.

Хлопець надсилає мені незадоволений погляд, але все-таки залишає одну.

Скидаю одяг і переступаю невисокий душовий бортик. З собою ванну я прихопила зубну пасту та щітку. Але мені так і не вдається почистити зуби. Від запаху зубної пасти мені знову стає погано. Тому я просто полощу рота і заплющивши очі, підставляю обличчя під теплі струмені.

Не таке життя я собі уявляла. У мене навіть немає вищої освіти! Яка з мене мати?

***
Кручу в пальцях тест на вагітність і як заворожена дивлюся у віконце-індикатор. Перекладаю погляд на величезне дзеркало. Переді мною стоїть бліда дівчина з чорними колами під очима.

Здригаюсь, коли двері до вбиральні відчиняються. Я нікого не чекала, тож дивлюсь переляканим поглядом на незнатного гостя. Побачивши Леру, видихаю з полегшенням.

— Вибач, я думала, тут нікого немає. Ти ж наче пішла на обід? Що там у тебе? — Лера зробила крок уперед, тихо зачиняючи за собою дверима.

Звичайно ж про маминого знайомого лікаря я збрехала. Немає лікаря. Я його вигадала, щоб Матвій якнайшвидше відлип від мене. А зараз я стояла з тістом перед дзеркалом, не знаючи, що робити далі.

— Тест на вагітність. — Повільно вимовляю.

— Ти не знаєш, як ним користуватися? — Лера підхоплює коробку та уважно розглядає ім'я виробника вигравіюваного на картоні.

Я рада, що саме Валерія стане першою, хто дізнається про результат. І хоч ми з нею не надто близькі, але я не можу заперечувати цей невидимий зв'язок між нами. Я відчуваю в ній споріднену душу і знаю, що можу їй довіряти.

Моя мама відразу б зомліла, а потім піднялася і побігла доповідати все батькові. Батько вбив би мене на цьому ж місці. Матвію я теж боюся розповідати, попри те, що він безпосередньо до цього причетний. Ми не так довго разом з ним. Я не знаю, чи він взагалі хоче дітей?

А Лера... її життєвий досвід і мудрість... Я впевнена, Лера дасть мені правильну пораду, як вчинити в ситуації, що склалася.

— Так... ні… знаю. — Махаю перед її очима позитивним результатом. — Я не знаю, що робити далі?

— Як що? Вітати тата!

— А якщо він не зрадіє?

— Ти не впізнаєш, доки не розповіси.

— Може, краще аборт?

— Ти дурна? — спалахує жінка. — Ти чула, що після аборту бувають наслідки? Наприклад, ти не зможеш більше завагітніти. Тобі скільки років?

— Наступного місяця буде двадцять один.

— Чудово! Будеш молодою матусею. В чому проблема? Мені здавався цей Матвій гарний хлопець. Набагато кращий за попереднього.

— Так, він добрий! Він кохає мене…

— Тоді в чому проблема? Не готова? У тебе попереду дев'ять місяців, щоби підготуватися. А якщо твій юнак не захоче дитину, тобі допоможу я. Ти мене зрозуміла?

— Так, — киваю, міцно стискаючи в руці тест.

Мені здалося, я побачила тінь болю в її очах. Ніби вона говорила про себе. Начебто після того аборту вона більше не може мати дітей.

— Я розумію це не моя справа, але зараз ти теж не у свою справу влізла...

— Запитуй, — Лера повертається до умивальника і споліскує руки.

— Чому ти була із цим депутатом?

— Відповідь проста. Я його настільки любила, що була готова миритися з роллю коханки до кінця життя. Спочатку я вірила в рожевих єдинорогів і в те, що він покине свою дружину заради мене.

— Але ж він змусив зробити аборт.

— І я зробила! Зробила, щоб не створювати йому проблем. ЗМІ й так би все пронюхали. Я впевнена, що якби я залишила цю дитину, Андрій би вибрав мене. Але це означало б крах його життя. Він забоявся...

— Ти хотіла цю дитину?

— Дуже, — Лера ловить мій погляд у дзеркальному відображенні. — Але ж Андрія я любила більше. Знаєш, як би перекручено це не звучало, але зараз я рада, що доля мене позбавила цього кохання. Виявилося, Андрій був не тією людиною, яку я собі уявляла. Якого любила ... Зараз, навіть через місяць після його смерті, я досі ніяк не можу відмитися від проблем, які мені приніс наш зв'язок. Одного ранку я прокинулася і стала мішенню, бо знаю трохи більше, ніж треба.

Я й подумати не могла, що Лера має таку складну ситуацію. Моя проблема: як розповісти Матвію про те, що він скоро стане татом — дитячий белькіт у порівнянні з проблемами Валерії. Чому вона досі тут якщо на неї полюють?

— Може тобі поїхати на якийсь час, поки все не прийде до норми?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍