Геннадій Обушній - Екст, Геннадій Обушній

— Зробімо так. Я візьму на «Спіралі» поточний стан ядер і тоді подивимося, що можна зробити.

За кілька днів:

— Здрастуй, Климе. Що нового?

— Привіт, Джо. На «Спіралі» порядок.

— А ядро?

— Змушений тебе засмутити. В ядрах відмінні, але хаотичні стани. І виник хаос не шляхом послідовних переходів. Уже ясно, що в якийсь момент всі спини зникли і майже відразу ж з’явилися знову, але вже з випадковою орієнтацією. Це суперечить всьому відомому науці, але це факт. І це цікаво і варто вивчення.

— Коротше, у ханнів немає шансів самостійно відновити ядро?

— Самостійно немає. Але шанс є. Коротше, я трохи роздивився в своїй зоні і виявив, що з усіх виготовлених ханнами ядер цього типу збереглася тільки одна пара на крейсері.

— Звідки інформація?

— З М31 і МЗЗ. Подробиць не питай.

— Хоча б що з расою в цілому?

— Поміркуй сам. Стільки часу залишатися без зв’язку і транспорту.

— Гаразд, не питаю. І що дає нам той факт, що залишилася єдина пара?

— Те, що процедура відновлення ядра не стане технологією. Це буде разова робота. А ось щоб результат не отримав статусу дива і не породив релігію, потрібна буде твоя допомога. Як ти сам пропонував, ханни мають бути впевнені, що зробили все самі, хоча і з допомогою менш розвиненої раси.

— Тоді вперед, Климе!

Ми швидко виробили спільну стратегію дій. Тепер мала відбутись розмова з екіпажем крейсера. У рубці КР5-430 зібралися Лео, Семмі, Кет і я. На тому боці капітан Улісс і три головні спеціалісти служби інформаційної логістики, керуючих і виконавчих систем.

По обміні привітаннями я взяв кермо розмови в свої руки.

— Колеги! Ви намагалися відновити центральну систему управління?

— Повірте, що зробили все можливе. Але обидва ядра і вся спінтроніка в комі.

— Що відомо про ядро присутнім на борту?

— У тому й проблема, що майже нічого. Є група надсекретних технологій, куди входить і технологія ядра. Тому в бібліотеці нічого немає, а профільних вчених на борту немає і не було. Обслуговував ці системи єдиний технік, і той в анабіозі.

Виникла коротка пауза, яку перервав один з ханнів.

— Між резервним і робочим ядрами системи вбудований компаратор для періодичної повірки робочого ядра резервним. З якогось дива у ньому немає ніякої спінтроніки, тому він вцілів і повністю працездатний. Можливо, копнути звідси?

— Чому б ні? Можна також спробувати відновити хоча б протоколи шин, підключених до робочого ядра. Можливо, це наблизить до розуміння структури ядра.

— Робимо, — підсумував Улісс. — Сеанс закінчився.

Лео не поділяв оптимізму екіпажу.

— Джо, це дійсно наглухо засекречена тема. Краєм вуха я чув, що вся спінтроніка, зокрема і ядро, вирощується по атому, потім закривається і прошивається. На всю галактику був тільки один завод, який невідомо де розташований. І навіть якщо визначимо будову ядра, то як його прошити? Тут, на катері, спінтроніка значно простіша, і часу в Кет було більше. Однак нічого не вийшло.

— Кет, що думаєш?

— Вважаю, що пробувати треба. У мене не вийшло. Але зараз ситуація інша. На крейсері багато народу плюс допомога людей. Якщо одна людина щось зробила, то інша завжди це зможе зламати, так ви кажете, Джо?

Розмова з Климом:

— Джо, Лео, безумовно, правий. Імовірність відновлення методом тику нульова. Але є Його Величність Випадок! На цьому й зіграємо.

— Климе, а чи немає доступу безпосередньо до кристала ядра? Штука дорога, і наші конструкції обов’язково передбачають можливість доступу.

— Є таке. Захисний корпус резервного ядра не монолітний. Є шлюз, що відкривається за кодом доступу. Всередині невелика камера з пам’яттю невисокої щільності. Там заводські дані, протоколи випробувань, стандартні тести і процедури діагностики. Коду прошивки немає, сам розумієш.

— Тоді все простіше, Климе.

Наступний сеанс з крейсером.

— Капітане, як успіхи з протоколами і компаратором?

— Є дещо. Розшифрували протоколи і визначили загальну структуру ядра. Вже по вуха залізли в секретну інформацію. Повернемося додому — можуть покарати. Якщо буде кому, звісно.

— Життя дорожче, капітане.

— Якщо серйозно, то ми вже зробили практично все можливе. Далі тільки прошивка, а у нас жодних зачіпок.

— Уліссе, наші раси схожі ментально. Дивіться: ядро системи — товар штучний, дорогий, навряд чи він штампувався мільйонами. Отже, його можна ремонтувати, хоча б в умовах заводу або спецлабораторії.

— Припустимо. Куди ви хилите, Джо?

— Уліссе, наші конструктори обов’язково заховають під обшивкою такий-сякий ремкомплект! Ваші не дурніші. Так що пошукайте в корпусах своїх ядер чогось подібного.

Наступного дня:

— Джо, з усіх портів резервного ядра один був незрозумілий, ні з чим не співвідносився. Ми підключилися й отримали запит на доступ. Довжина коду — 65536 знаків. Враховуючи, що у нас 96-символьний набір і обмежені обчислювальні можливості, підібрати код встигнемо якраз до зіткнення наших галактик. А так все добре.

— Ціную ваш оптимізм, капітане. Якщо код можна ввести з клавіатури, то можна подати і прямо в порт. Обчислювальні потужності ми вам надамо. Але цього мало. Вам відома наука криптографія?

— Що це таке?

— Математична, але дуже прикладна дисципліна про приховування та витягування корисної інформації.

— Зрозуміло. У нас називається інакше, але фахівців на борту немає.

— Я відправляю вам схеми декількох пристроїв. Доведеться вам зібрати і підключити їх самостійно. Зумієте, Уліссе?

— Звісно, Джо.

З анабіозу підняли всіх технарів, і робота закипіла. Отриманим схемам швидко надали звичного вигляду і реалізували в залізі. Не було часу навіть дивуватися походженню схемотехніки.

Нарешті все зроблено, підключено, протестовано.

Улісс розставив проміжні акценти.

— Джо, я капітан і шаную Регламент.

Я перервав.

— Уліссе, не пояснюйте. Я розумію, що таке режим секретності. Ми будемо допомагати вам лише консультаціями.

— Дякую за розуміння. Починаємо.

Канал ввімкнули, і потужна людська криптографія вчепилася в чужу таємницю. Минуло якихось 150 годин і побудована система видихнула: «Готово».

Улісс ввів отриманий код. На моноліті оболонки позначилася тонюсінька лінія люку, частина корпусу вийшла і відійшла вбік.

— Джоне, далі ми самі.

— Без проблем, Уліссе.

Назавтра крейсер вийшов на зв’язок. Виглядали вже інакше — веселі, нетерплячі, очі горять!

— Джоне, дякуємо! Ми маємо протоколи заводських випробувань, дещо по конструкції, але головне — є повний набір тестів! Зараз крутимо робоче ядро і все записуємо. І скільки б часу це не