Свидницький А. П. - Оповідання та нариси, Свидницький А. П.

скороченням ліричних авторських відступів: від речення «А я помню те детские кружки, которые в своє время собирались где-нибудь в густой ржи или на высокой горе, чтобы помечтать на просторе, вспомнить прошлое из жизни, которая только что началась» до абзаца «И после целую неделю вспоминаешь своє путешествие, ждешь субботы... Из нее могут извлечь хороший урок родители и воспитатели» включно; «И грустно, что мне суждено помнить и оглашать дела безотрадные. Почему бы и не улететь из памяти безвозвратно, как прошли те лета - лета надежд и доверия».

Автограф невідомий.

Включено до вид.: Свидницький А. Твори, 1965, с. 279-289.

Авторство А. Свидницького вперше обгрунтовано у статті М. Зерова «Анатоль Свидницький. Його постать і твори» (див.: Свидницький А. Оповідання, 1927, с. XLII) на підставі хронологічних збігів між біографією письменника і фактами, змальованими в оповіданні, близькості топографічних і пейзажних орієнтирів, а також деяких постатей і епізодів у «Люборацьких» та оповіданні. Пізніше цю версію підтримали і додатково обгрунтували В. Я. Герасименко та М. Є. Сиваченко.

Подається за першодруком.

 

 

НА ПОХОРОНАХ

 

Вперше надруковано в газ. «Киевлянин», 1869, 2 вересня, № 103.

Автограф невідомий.

Включено до вид.: Свидницький А. Твори, 1958, с. 245-254. Український переклад твору надруковано у вид.: Свидницький А. Оповідання, 1927, с. 32-45.

Подається за першодруком.

 

 

НЕРАЗГАДАННЫЙ ПРЕСТУПНИК

 

Вперше надруковано в газ. «Киевлянин», 1869, 16 вересня, № 109.

Автограф невідомий.

Включено до вид.: Свидницький А. Твори, 1958, с. 255-262.

Український переклад твору надруковано у вид.: Свидницький А. Оповідання, 1927, с. 77-86.

Подається за першодруком.

 

 

ПАЧКОВОЗЫ

 

Вперше надруковано в газ. «Киевлянин», 1869, 11 жовтня, № 120.

Автограф невідомий.

Включено до вид : Свидницький А. Твори, 1958, с. 263-272.

Український переклад твору надруковано у вид: Свидницький А. Оповідання, 1927, с. 65-76.

Подається за першодруком.

 

 

КОНОКРАДЫ

 

Вперше надруковано в газ. «Киевлянин», 1869, 14 жовтня, № 121,

Автограф невідомий.

Відтворені в оповіданні А. Свидницького факти мали масовий характер. У № 118 газети «Киевлянин», який передував публікації нарису А. Свидницького, житомирський кореспондент С. Станкевич повідомляв, що тутешні селяни змушені давати викуп конокрадам. В. Сикевич у статті «Из практики конокрадов» змальовував різні типи конокрадів: «обыкцовенный конокрад», «нахальный конокрад», «конокрад експромтом», «конокрад с залогом», «конокрад с молитвой» («Киевлянин», 1869, № 38-40, 53).

Подається за першодруком.

 

 

ПОПАЛСЯ ВПРОСАК

 

Вперше надруковано в газ. «Киевлянин», 1869, 30 жовтня, № 128; 1 листопада, № 129.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

 

 

ШИНКАРЬ

 

Вперше надруковано в газ. «Киевлянин», 1869, 6 листопада, №131.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

 

 

ЖЕБРАКИ

 

Вперше надруковано в газ. «Киевлянин», 1869, 11 листопада, № 133; 15 листопада, № 135.

Передруковано у «Волынских епархиальных ведомостях», 1870, № 3-4, із редакційною поміткою: «На Волині ще й досі у великі свята можна зустріти калік неприродно спотворених. Природа не так жорстока до людини, як насильницька рука злочинців. Ми чули, що ще 1868 р. сталося викрадення дітей в одне свято під час великого напливу народу. Може, злочинницьке скалічення відбувається і нині».

Автограф невідомий.

Включено до вид.: Свидницький А. Твори, 1958, с. 273-286.

Український переклад твору надруковано у вид.: Свидницький А. Оповідання, 1927, с. 46-64.

Цей нарис написаний під впливом безпосередніх вражень письменника. Разом з тим на формування задуму мали вплив літературні джерела. Подібні матеріали досить часто вміщувались на сторінках вітчизняних видань. Так, «Современник» (1860, № 9, с. 249-300) надрукував статтю «Нищенство и благотворительность», в якій йшлося про способи жебрацтва, а також про калічення дітей з метою привчити їх до жебрацтва. Тут, зокрема, описувався випадок, коли мати по родимих прикметах впізнала в такому каліці свою дитину. В «Киевлянине» (1869, 12 серпня, № 94) було передруковано статтю із «Русских ведомостей» про російських компрачикосів, які під час ярмарків викрадали і калічили дітей, перетворюючи їх у безголосих і потворних жебраків. Поява нарису Свидницького майже збіглася із публікацією двох перекладів роману В. Гюго «Людина, яка сміється» російською мовою. Один із перших дослідників творчості А. Свидницького український літературознавець М. І. Петров, відзначаючи зв’язок оповідання «Жебраки» із цим романом В. Гюго, в огляді російських творів Свидницького писав: «Багато в цьому оповіданні придуманого і розрахованого на драматичний ефект; але є в ньому й істинно побутові риси» («Исторический вестник», 1882, т. IX, с. 539-540).

Подається за першодруком.

 

 

«ХОЧ З МОСТУ ТА В ВОДУ»

 

Вперше надруковано в газ. «Киевлянин», 1869, 29 листопада, № 14.

Автограф невідомий.

Включено до вид.: Свидницький А. Твори, 1958, с. 287-290.

Український переклад твору надруковано у вид.: Свидницький А. Оповідання, 1927, с. 102-105.

Подається за першодруком.

 

 

ЖЕЛЕЗНЫЙ СУНДУК

 

Вперше надруковано в газ. «Киевлянин», 1870, 24 січня, № 11; 27 січня, № 12; 29 січня, № 13.