Самовидець - ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ

в той же раді будучи, обявил его царскому величеству. Которих зараз 159 побрано, не даючи той їх злой раді до совершенія прийти, и на очной ставці сами доброволне призналися, за що карность подняли:

* У сн. Козельського за цей рік немає жодного рядка.

6 У сп. Іскрицького було: «Алекса Цкидерев», потім закреслено; у сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Иван Соколник, Алекса Цкидерев».

7 Там же: «стременные совіт нечестивый».

голови їх поутинано и на полях на мурованом столпі повішано 1 на лобном місті, и трупов їх не дано ховати — там же лежали, над которими сторожа била, що ся діяло на другой неделі святоговеликого поста.

Того ж року указ его царского величества судна готовати на море, що тоей же зими много суден морских наготовано так московских, як и козацких, которіе готовани коло Десни ріки, у лісах Бранских и Трубецких, и усюда униз Десни, и на двор гетманский 2.

Того ж року, навесні, по Воскресенії Христовом, тие судна московскіе 3 рушили вперед з людем его царского величества московским, над которими посланий Неплюев, также и вапно в суднах 4 на будуваня 5 города Казикермена, що у турков отнято. И козацкіе судна з борошном и из людем военим Десною рікою у Дніпр рушили. И сам гетман Мазепа, скупивши усі полки, ишол на Україну на Коломак, и там свокупившися з боярином Долгоруким, ишли на Самар и ку Дніпру, ку Кодакові. И так 6 войска, перебравши, часть оставили 7 на заставі, при полковнику миргородском Данилу Апостолу, на сем боку Дніпра от татар, которіе в поготовости зоставали 170. А сам гетман с иншими полками 8, переправивши Дніпр у Кодака, униз Дніпра пойшол; а судна тіе морскіе переправляли пороги, що с трудностію великою їм било и из шкодою, бо судна великие на 9 спад води прийшли. Где зараз войска турецкіе піша и конно и хан з ордами притягнули и піхоту турецкую у Аслан городок упровадили, бо козаки запорожскіе оний покинули били. И там с тих вежей з армат на Шинґерей 10 городок докучали барзо козакам и до Тавані, а з другой сторони от Казикермена орда 11 білагородская, и где 12 Козаков сот на дві комоника погромили. И так там трудность немалая нашему войску била, бо щочас войско турецкое прибувало полем и водою, сили великіе, узявши відомость, же гетман з войсками прибил на фундованя тих городков и москва з ним посполу на осаженіе тих городков людми военими.

1 У сп. Судієнка: «постинано», у вид. Бодянського: «поутинанно».

2 Це оповідання в сп. Судієнка і у вид. Бодянського передано трохи інакше: «Того ж року по указу его царского величества судна морскіе много коло Десни ріки в лісах Бранских и Трубчевских так для московских войск, яко и на двор гетьманскій готовленны, и зараз навесні, по Воскресенії Христовом, тіе судна морскіе рушили».

3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «морскіе».

4 У вид. Бодянського: «судах».

5 Там же: «будовання».

6 Там ж е: «и там».

7 Там же і в сп. Судієнка: «оставил».

8 Там же: «войсками».

9 Там же: «а на».

10 У вид. Бодянського: «наши Ингерей», у сп. -Судієнка: «инши Инґерей».

11 У вид. Бодянського: «горда».

12 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «зде».

Що 160 видячи гетман, же сили великіе и тіе 1 спод Азова турецкіе притягли, и не могучи 2 ждати битви 3 в полю, же в малой купі войска бил, осадивши людми военими Аслан городок и Казикермен, сам с старшиною уступил уверх Дніпра ку городом и там промисл чинил, посилаючи войска так городових полков, як и Козаков запорожских на посилок тим козаком 4 и москві, которіе стали в обложеню у Тавани и Казикермена 5, которіе чрез усю осень з оними міли потребу, бо великие приступи турки чинили до нашого войска и гранатами, але за ласкою божею утіхи не отнесли, бо на приступах болше шести тисяч турков полегло, аж трупу не могли переховати *.

Того ж року его царское величество Петр Алексіевич ходил по чужих землях, бил у Ризі городі незнаемо и в Курляндиї ** у Митаві, там знаємо гулял 6 у ксіонженця курляндского, а оттоль до Кролевця пруского и там юже значне з курфістром гулялы и болей тиждня змешкал, бо хотіл ся з цесарем римским и с папіжом видіти; але перепоною тому сталъся француз 171, сторожу военную усюды маючи. И так послов своїх великих послал до цесара, а сам до Амстердаму пойшол морем и там зимовал 7.

А войско наше, з обложеня од турков и татар волное зоставши, на зиму пришло до городов, але барзо нездорово: многіе померлы в домах. А в Тавани зостал московский воевода з людмы своїми и часть Козаков полку Ніжинского, переміняючися; а тіе козаки запорозкіе, що зоставалы в обложеню, вийшли в городы, которим дано плату по шесть коп й по кунтушу тузинковому на полътори тисячи Козаков 172 из казни его царского величества.

Того ж року й короля полского, ксіонженця саксонского Августа, наставилы. А гетман литовскій Сапіга, що не хотіл покоритися новому королеві 173, тулялъся по чужих сторонах, которого маетности внівец спустошилы 8 шляхта, починивши собі ротмистров и 161 полковников,

1 У вид. Бодянського: «инія».

2 Там же: «можучи».

3 Там же і в сп. Судієнка: «битвы».

4 Там же: «козакам».

5 У вид. Бодянського: «Казикермином».

* Далі в сп. Судієнка і в вид. Бодянського додано: «Какой урон свой турки видячи, наговаривали обложенцов наших к здачи города, лукаво предъставляя їм, что «ваш де гетьман на погибель тут вас оставил и уже де ваш порох паши гранати спалили и викидали, а мы де вас куда потребно вам отъвеземо и на всякого по пять талярей дамо». Но когда козаки отнюдь на тое не склонилися, тогда турчин принужден