Сергій Ухачевський - Карпатський капкан

— Но проблем, — кличе: — Марі! — й до Крижня: — Чьто слючільось, мон амі?

— Та так, Марі дещо забула…

Та вийшла з маскою на обличчі. У Крижня від здивування округлилися очі.

— О-о! Мсьє Кріжєнь! Пардон муа. У мєня на ліцо маска. Пардон. Женщін дольжєн красіво бить. У вас рано подйом? Ужє начался віборі?

— Но, Марі… е-е-е… ні, Марі. Я тут чергую… Бачу, у вікні світло…

Ернесто, узявши під руку Трохимовича, котрий підпер плечима одвірок, повів його у свою кімнату, примовляючи:

— Мон амі, Трохімовіч… Шампан, рум? Трошкі віпьєм, да? Стьйопа гарній камарад. Он нада больтать с Марі. Стрєлі Амур, я понимаю…

— Так, калі гета для парадку, што мнє адмовіцца?

У кімнаті Ернесто налив по склянці рому й запропонував:

— В такой харошій утра прєдложіть Трохімовіч віпівать на здоровьє!

Трохимович крекнув, смикнувши склянку рому, й констатував:

— Добрая гарелка. За душу бяре.

— Репете?

— Ад такога присмакав адмовіцца толькі хвори чалавєк, — і смикнув другу склянку, зауваживши: — Пайшла, як той дурань в бардєль.

…Хелен запитально дивилася на Крижня й намагалась посміхатися, повернувшись до образу Марі, але їй це вдавалося погано.

Крижень теж чомусь не знаходив слів, та нарешті сказав:

— Марі, ти забула на столі ручку, вирішив тобі повернути. Може, вже більше ніколи ось так не побачимося, не зможемо поговорити… Сьогодні такий важкий день… Я цілий день буду на виборчій дільниці. Щоб не було провокацій.

— О-о-о, Кріжєнь, как мільо… Мерсі. Но я оставить етот ручка прєзьєнт тєбьє, Кріжєнь… На дольгій памят.

Вона наблизилася до нього й, кокетуючи, пальчиком почала крутити ґудзик у нього на піджаку. Крижень втягнув носом її запах… І прозрів. У нього від цього відкриття сторч стало волосся. Він шоковано зазирнув їй у вічі й сказав сердито крізь зуби:

— А ти справді не така проста, як здаєшся… На довгу пам’ять, кажеш, ручка? А що ж я тобі подарую на пам’ять? А знаєш…

Він зняв зі своєї шиї ланцюжок з хрестиком і дав їй.

— А це — тобі на пам’ять. Це колись був осколок гранати. А ти й без гранати — просто в серце…

Хелен, грайливо кліпаючи вічками, розгубилася:

— О, я трошкі не понімать вас утренній емосьйон. Мсьє Кріжєнь, ві такой романтік…

— Та й добре, що не розумієш, — під носа: — лялька чортова. Насправді все ти розумієш… — гукнув: — Трохимович! Пішли! Годі гуляти!

— Іду! — озвався ординарець. — 3 табой пагуляць… Нават нє дасі прадегуставаць добрую гарелку.

І вони поспіхом вийшли з апартаментів гостей. Крижень, важко ступаючи, сказав:

— Старий, ти правду казав: бабьонка, ой, яка не проста. Від неї аж тхне кінським потом. Цієї ночі вона не була в номері. І ця біла маска з чорними розводами…

— А дзє ж она била?! Прослушка…

— Хто її знає. А прослушка… Магнітофон — є така хрінь — стояв у них на трюмо.

— Ах ти ж, бяда какая. Дарма давєрився ти гетим лейтенантам. Ой бяда!

— Помічники хренові! — погодився Крижень. — Професіонали срані!

Крижень зупинився, коли вони вийшли з готелю. Трохимович теж став на місці й запитально глянув на полковника.

— Слухай, старий… — промовив Крижень. — Нам треба мовчати. Крім нас, ніхто нічого не знає! Бо якщо підніметься шум… Ти знаєш, на що наші чекісти здатні. Не приведи Боже, влаштують тут каральну акцію.

— А я і так нічога нє чув і нічога нє знаю. І галовнає — мавчу, як риба аб льод! — заявив Трохимович.

— І це правильно. Ой, відведу я зараз душеньку, ой, відведу! Ходімо будити наших «архангелів»!

Вони рвонули на пост, де на лавці продовжували хропіти лейтенанти.

Крижень підскочив і люто замахнувся, та Трохимович перехопив руку.

— Царствіє небесне проспите, товариші офіцери! — гаркнув Крижень. — Доносите на мене?! Державні гроші виговорюєте по телефону? Телеграми надсилаєте? Та я як напишу на вас рапорт, що спите на посту! Знаєте, що з вами буде? Де іноземці? Де?.. Я вас питаю: де наші гості?!

Лейтенанти ошелешено прокинулися й зірвалися на ноги. Сербін, здивований запитанням, випалив:

— Як де? У готелі…

Не договорив — отримав у пику і впав важким мішком на газон.

— Яке ви маєте право? — обурився Наконечний.

І тут же опинився поруч із Сербіним, бо також дістав по морді.