Волтер Айзексон - Стів Джобс

також був кандидат на місце Джобса як менеджера відділу Macintosh — Жан-Луї Ґассе, керівник Apple у Франції, який витримав там візит Джобса. Ґассе прилетів до Купертіно і сказав, що зголоситься на цю посаду, якщо отримає гарантії, що він керуватиме відділом, а не працюватиме під наглядом Джобса. Один зі членів правління, Філ Шлейн із крамниці Масу’s, намагався переконати Джобса, що йому краще вигадувати нову продукцію і надихати на роботу невеличку команду.

Після деяких роздумів Джобс вирішив, що це було не те, чого він хотів. Він відмовився віддати контроль Ґассе, який мудро вчинив, повернувшись до Парижа, щоби уникнути потужного зіткнення, яким уже пахло у повітрі. Тієї весни Джобс вагався. Були моменти, коли він хотів заявити про себе як про корпоративного менеджера. Він навіть писав нагадування про те, що варто було б заощаджувати для того, щоб оплачувати працівникам напої і білети на літак першим класом. Були й моменти, коли він схилявся до того, що говорили йому інші, — керувати новим відділом AppleLabs R&D.

У березні Мюррей послабив контроль, написавши інший наказ, на якому надписав «Не поширювати» і від дав його кільком колегам.

— Під час моєї трирічної роботи в Apple я ніколи не бачив стільки сум’яття, страху і нефункціональності, як у наступні дев’яносто днів, — згадував він. — Ми сприймалися рядовими, як човен без керма, який відпливає у туманне забуття.

Мюррей був з обох боків барикад. Деколи він змовлявся із Джобсом проти Скаллі, але у своїх записах він звинувачував Джобса: «Можливо, через чи внаслідок дисфункції, але зараз Джобс контролює, здавалося б непроникну енергетичну базу».

Наприкінці того місяця Скаллі нарешті наважився розповісти Джобсу, що йому потрібно усунутися від керування відділом Macintosh. Якогось вечора він прийшов у офіс до Джобса і привів фахівця з кадрів — Джей Еліот, щоби конфронтація виглядала офіційніше.

— Немає більше нікого, хто так захоплюється твоїм розумом і мрійністю, ніж я, — почав говорити Скаллі. Він промовляв подібні лестощі й раніше, але цього разу він усвідомлював, що вслід за ними піде брутальне «але». І воно таки пішло. — Але так далі не може тривати. Я втратив віру у те, що ти можеш керувати відділом Macintosh.

Він також вилаяв Джобса за те, що той розпускав про нього плітки, наче Скаллі тупий, і все це було за його спиною.

Джобс був приголомшений і просив дуже дивні речі — щоби Скаллі більше проводив із ним часу, навчаючи.

— Ти повинен побути зі мною більше.

Він сказав Скаллі, що той не знав нічого про комп’ютери, жахливо управляв компанією і розчарував Джобса з перших днів, відколи з’явився в Apple. Потім він заплакав. Скаллі стояв біля нього і обкушував свої нігті.

— Я говоритиму про це з правлінням, — заявив Скаллі. — Я рекомендуватиму їм, щоби ти залишив свою роботу у відділі Macintosh. Я хочу, щоби ти про це знав.

Він порекомендував Джобсу не противитися, а краще погодитися і працювати над новими технологією та продукцією.

Джобс скочив зі свого сидіння і почав витріщатися на Скаллі.

— Я не вірю, що ти це зробиш, — сказав він. — Бо якщо зробиш, то зруйнуєш компанію.

Протягом наступних кількох тижнів поведінка Джобса дуже змінювалася. В один момент він міг говорити про те, що він керуватиме AppleLabs, та вже за мить казатиме, що шукатиме підтримку для витіснення Скаллі. Він тягнутиметься до Скаллі, а потім накидатиметься на нього за його спиною, і все це могло трапитися навіть в один і той самий вечір. Якось о дев’ятій вечора він зателефонував головному адвокату Apple Елу Айзенстату і сказав, що він утрачає довіру до Скаллі і потребує допомоги адвоката у переконанні правління в тому, що Скаллі потрібно звільнити.

— Ти чудовий, і я обожнюю працювати з тобою, — зателефонував він Скаллі об одинадцятій того ж вечора.

На зборах правління 11 квітня Скаллі офіційно проголосив, що хотів би, щоби Джобс відійшов від справ як голова відділу Macintosh, а натомість працював би над розробкою нової продукції. Тоді заговорив Артур Рок — найтвердіший та найбільш незалежний з усіх членів правління. Йому набридли вони обоє: Скаллі — через те, що не мав сміливості командувати протягом останнього року, а Джобс — через те, що поводився як «зухвалий хлопчисько». Правління повинно розсудити цю ситуацію, і для того, щоби це зробити, потрібно було зустрітися з кожним із них індивідуально.

Скаллі вийшов із кімнати, щоби першим говорив Джобс. Джобс наполіг, що проблема була у Скаллі, адже він не розумів комп’ютерів. Рокі вилаяв Джобса у відповідь. Грізним голосом він сказав, що Джобс рік вів себе, як дурний хлопець, і зараз не має права управляти відділом. Навіть той, хто підтримував Джобса найдужче — Філ Шлейн, — намагався вмовити його мирно відступити й управляти дослідницькою лабораторією для компанії.

Коли прийшла черга Скаллі на індивідуальну розмову з членами правління, він поставив ультиматум: «Ви або підтримуєте мене, і я беру на себе відповідальність з керування компанією, або ми не робимо нічого, і ви шукаєте собі нового управляючого». Маючи владу, він не буде різким, а навпаки полегшить перебування Джобса на новій посаді наступні кілька місяців. Правління одноголосно підтримало Скаллі. Йому надали владу усунути Джобса тоді, коли прийде час. Джобс стояв у коридорі, прекрасно розуміючи, що він програє, і раптом побачив давнього колегу — Дела Йакема, і обійняв його.

Після того як правління проголосило своє рішення, Скаллі намагався бути примирливим. Джобс попросив, щоби перехід був повільним, тривав наступні кілька місяців, і Скаллі погодився. Пізніше того вечора виконавчий асистент Скаллі — Нанет Бакхут — зателефонувала Джобсу, щоби запитати, як у нього справи. Шокований, він ще був у своєму офісі. Скаллі вже пішов, і Джобс подався до Бакхут поговорити. Він все ще вагався у своєму ставленні щодо Скаллі.

— Чому Джон зробив таке зі мною? — казав він. — Він же зрадив мене.

Та за мить він переключився. Можливо, йому потрібен деякий час, щоби покращити стосунки зі Скаллі, казав він.

— Дружба Джона важливіша, аніж що-небудь інше, і я думаю, що мені потрібно концентруватися на нашій дружбі.

Підготовка державного перевороту

Джобс не приймав негативної відповіді. Він пішов у офіс Скаллі у травні 1985 року і попросив дати йому шанс довести, що він може управляти відділом Macintosh. Він, мовляв, доведе, що він хороший операційний менеджер. Та Скаллі не поступався. Джобс удався до відкритого виклику: він попросив Скаллі піти у відставку.

— Я думаю, твій час пройшов, — сказав йому Джобс. — Ти був чудовий протягом