Інгеборг Бахман - Пора серця. Листування

наклепи так довго допускалися і підтримувалися. Чіткою стала також узгодженість «одних» і «других»; «контроверза» «Форвертс» з її зовсім невипадково алітеруючими суперлативами{921} пояснює — також — і це.

Для мене все це має ту перевагу (…), що відтепер я знаю справжнього — осілого в найнеймовірнішому місці — режисера всієї цієї історії.

Я кажу собі також, що тут, мабуть, Вас та Інґеборґ удалося обвести навкруг пальця: це від самого початку було методою подібних людей — а їх немало, Максе Фріш! — , здатних усіма фальсифікаціями й провокаціями вбивати клини поміж мною та моїми друзями.

І я кажу собі наостанок, що Ви, коли б Ви мали перед очима все те, що маю перед очима (й вухами) я, повстали б супроти цього як той, проти кого все це, зрештою, й затіяно: як особистість.

Вітайте Інґеборґ!

Сердечно

Ваш

209 {922} Пауль Целан до Макса Фріша, Париж, 23.9.1961, не надісланий лист

Париж, 23-го вересня 1961 р.

Дорогий Максе Фріш,

я сердечно прошу Вас та Інґеборґ сказати слово.

Я не можу повірити, що Ви не бачите, звідки йдуть усі ці провокації* — Шрьорс{923} є лише одним з багатьох. Я не можу повірити, що Ви не бачите, що і хто тут задіяні — і чому.

--------------

* Нас — Вас, Інґеборґ і мене — спровокували, Максе Фріш. У найвишуканіший спосіб, у найпотворніший спосіб…

Ви знаєте, що означає для письменника читати й слухати те, що про мене пишуть і поширюють. (І які «свідки» для цього знаходяться!)

І Ви також знаєте, що я так само не можу спростувати цього, як і всього попереднього: жодному з цих молодиків не йдеться про істину. Саме тому, всупереч усякій очевидності, вся ця бездонна ницість{924}.

Я не можу припустити, що Ви байдуже споглядаєте всі ці речі. (Що стосується мене, то я, нарешті, чудово розумію погодженість гри «тих» і «тих» — включно з «єврейською» участю…{925})

Навколо нас багато брехні, Максе Фріш. І багато брехні ввійшло поміж нас. То ж прояснімо й усуньмо все це — я сердечно прошу про це Вас та Інґеборґ. І зробімо це спільними зусиллями.

Я охоче приїхав би до Вас — однак мушу просити Вас приїхати до Парижа.

І водночас я прошу Вас зберігати все це у строгій конфіденційності.

Сердечно Ваш

Пауль Целан

Дорогий Максе Фріш! Прошу Вашого розуміння, що я також не міг подякувати за заяву лауреатів Бюхнерівської премії{926}: замість викрити злісні наклепи й літературних фальшивомонетників, замордованого нагороджують німбом «непідкупності»… Я не Робесп’єр, Максе Фріш! Я така ж людина, як і Ви чи хтось інший. Не більше, не менше.

А ця — жахлива — історія зі збірником на пошану Неллі Закс{927}. Як я можу публікуватися поряд із поплічником Клер Ґоль та її співфальшувальником Пінтусом{928}?

210 {929} Пауль Целан до Макса Фріша, Париж, 27.9.1961

78, Рю де Лоншан 

Париж, 27.9.61

Дорогий Максе Фріш,

я часто запитую себе, чому поміж нас увійшло так багато мовчання.

Тут може йтися хіба що про непорозуміння, якісь вагомі, безперечно, однак такі, що їх могла б, гадаю, усунути розмова.

Спробуймо з’ясувати все, раз і назавжди!

З газети я знаю, що восени Ви приїдете до Кельна{930} — це недалеко від мене. Чи, може, Ви будете ближчим часом у Парижі?

Я пишу одночасно й Інґеборґ{931} — у цьому ж сенсі, у цьому ж сподіванні.

Сердечно Ваш

Пауль Целан

211 {932} Пауль Целан до Макса Фріша, Париж 10.10.1961

10.10.61

Дорогий Максе Фріш,

від доктора Унзельда, який перед цим зателефонував, — я зміг ще своєчасно прилучитися до збірника на пошану Неллі Закс{933} — , я знаю, що Ви в Цюриху. Доктор Унзельд згадав також про листа, якого, як він невиразно пригадує, Ви кілька місяців тому написали мені — цей лист не дійшов до мене, дорогий Максе Фріш! Сам я десь днів з десять тому написав Вам та Інґеборґ, на її римську адресу.

Сподіваюся, що небавом випаде нагода зустрітися для тривалішої розмови{934}!

Сердечно Ваш Пауль Целан

212 {935}