Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

люди вже мешкали на Новій Землі, чи то на Ілусі, не один місяць до того, як написано ту хартію.

— Ні, не можемо, — повторила за ним Керол.

— Тож ми випрацьовуємо компроміс, — мовив Голден, — що

уможливить виконання корпорацією тієї роботи, зробити яку

прибули сюди її люди. Роботи, яка, ми сподіваємось, принесе

користь усім, у тім числі й колоністам. Це ж новий, непізнаний

світ. Тут може критися скільки завгодно небезпек, про які ми й

не здогадуємось. Але цей компроміс має також уможливити

шанс того, що остаточне рішення земних урядів дозволить

Ілусові мати статус самоврядування.

Тут Еймос хропнув, і голова йому сіпнулася, очі широко

розплющилися на мить, а тоді й знову поволеньки

заплющились.

— Так отож, — мовив Голден. — Пояснення це виходить

задовге й нудне. То ось його коротка версія: я хочу, щоб КЕХ і

далі провадила свої наукові дослідження, і хочу також, щоб

колоністи продовжували жити своїм життям. Але я не бажаю,

щоб тут хоч кого убивали. Як нам так зробити, аби це

здійснилося?

Мертрі потягнувся, заклавши руки за голову, цим рухом

поставивши своє крісло на дві задні ніжки.

— Ну що ж, — мовив він. — От ви так дуже наголошуєте мені на

своєму намірі арештувати мене, хай-но ми знову опинимося в

цивілізованій частині космосу.

— Саме так.

— Але ж, за моїми підрахунками, якраз колоністи, —

знущально наголосив він останнє слово, — мають на своїй совісті

добрих два десятки убивств.

— І коли ми виведемо цих лиходіїв на чисту воду, — сказав

Голден, — то й вони повернуться до Сонячної системи, аби

постати перед судом.

— То ви вже й детективом стали? — пирхнув Мертрі. А Голден

відчув, як морозом продерло йому від потилиці вниз по спині, й

він аж оглянувся: чи не візуалізувався десь тут якось Міллер?

— Я вважаю, що сили безпеки КЕХ, співпрацюючи з паном

Бертоном і мною, мають продовжити розслідування тих

злочинів.

— Стривайте! — Керол раптово сіпнулася наперед у своєму

кріслі. — Я не дозволю йому…

— Тільки розслідування! Жодних судів тут не можна

призначати, окрім самих застережних затримань, і то з моєї

особливої згоди.

— З особливої вашої згоди? — перепитав Мертрі, розтягуючи

слова й мовби смакуючи їх. — Якщо, поки ми продовжуємо тут

оці наші переговори, вони дозволять моїй команді й далі

розслідувати ті вбивства, дозволять нам мати право на

самозахист і гарантуватимуть, що будь-хто, проти кого будуть

знайдені незаперечні докази, буде затриманий, аби в

майбутньому постати перед судом, то я голосую за це обома

руками.

— Ще б він не проголосував за це! — вигукнула Керол. —

Затримка на якнайдовше — і більш нічого йому не треба, аби

умертвити усіх нас.

Голден насупився.

— Поясніть!

— Ми й досі не можемо самі себе прогодувати, — сказала

Керол. — Ми тільки й маємо «Барбу» на орбіті. Вона може

скидати нам батареї, заряджені від її двигунів, і то вона скинула

нам усі харчі й насіння, які мала, але, як по правді, ми й досі

нічого не можемо тут вирощувати. Тутешній ґрунт містить не ті, що нам потрібні, мікроорганізми. Нам украй потрібні запаси

харчів, добрива для ґрунту й медикаменти.

— І все це КЕХ залюбки вам… — почав Мертрі.

— Але ось що ми маємо: найбагатшу літієву жилу, яку тільки

будь-хто з нас бачив у житті. Якби нам продати ту руду, то за неї

ми б купили все, чого потребуємо. «Ізраель» не дозволяє

«Барбапікколі» спустити шатл і забрати решту руди, а ще

погрожує зупинити «Барбу», якщо вона спробує залишити

орбіту.

— Права на мінеральні поклади Нової Землі належать не вам,

— сказав Мертрі. — Якщо