Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

прийти до влади винятково конституційним шляхом, насправді публічно зобов’язався бути відданим Legalitätseid (Присяга законності). Розголос укріпив стосунки цих двох чоловіків, щоправда, Гітлер ніколи не мав багато часу на юридичні тонкощі чи адвокатів, навіть таких гнучких, як Франк.

Кар’єра Франка стрімко розвивалася, його обрали депутатом Рейхстагу. Він одружився з Бріґіт Гербст, старшою за нього на п’ять років, яка працювала секретарем у баварському парламенті. Втім, його справжнім коханням була Ліллі Ґрау, дочка мюнхенського фінансиста, але їхні взаємини було припинено на вимогу родини Ліллі, оскільки Франк, на їхню думку, для неї не годився. Бріґіт була непримітною, але вольовою жінкою, яка невдовзі народила чоловікові двох дітей. Згодом ще трьох, останнім був Ніклас, який народився у 1939 році.

Коли значна частина Німеччини підкорилася ідеям Гітлера, Франк активно скористався своїми зв’язками з нацистським керівництвом, позиціонуючи себе як «правника-теоретика». У 1931 році він опублікував доволі об’ємну статтю, присвячену єврейській «юриспруденції занепаду», де стверджував, що такий підхід до права відвернув німців від розуміння різниці між правильним і неправильним. Завдяки своєму привілейованому становищу{394}, після того, як Гітлера призначили канцлером, у квітні 1933 року Франк став міністром юстиції Баварії.

89

Через чотири місяці після приходу Гітлера до влади{395}, в суботу вранці, 13 травня, Ганс Франк прилетів на тримоторному німецькому урядовому літаку на аеродром Асперн у східній околиці Відня, неподалік від Леонової алкогольної крамниці у районі Леопольдштадт. В одній з газет писали, як відчинилися двері літака і на австрійську землю зійшли семеро німецьких міністрів на чолі з блискучим Франком. Це був перший візит представників нового нацистського уряду Німеччини. Рейхстаг нещодавно знищила пожежа, було проведено федеральні вибори (на яких нацисти отримали більшість голосів виборців) і запроваджено нове законодавство, яке дозволило новому уряду Гітлера провести закони, які порушували конституцію. За цими кроками з тривогою спостерігали багато австрійців, а разом із ними — й невеличкий на зріст канцлер Австрії Енгельберт Дольфус.

Франк був відомий своїми тісними зв’язками з фюрером, адже був його особистим адвокатом. Численні появи Гітлера у судах до 1933 року мали широкий розголос, і принаймні на одній з фотографій, надрукованих у пресі, Гітлер був на сходах будівлі суду, а поруч із ним — Франк у чорній мантії адвоката.

Гітлер з Гансом Франком біля німецького суду, 1928 р.

Ці фото допомогли Франку. Роки вірної служби націонал-соціалістам зробили його впізнаваною — і страшною — фігурою. Усього через кілька тижнів після свого призначення міністром юстиції він підписав низку заходів з очищення правової системи Баварії. Ці заходи були спрямовані конкретно проти євреїв{396}, заборонивши їм перебувати у судових органах і звільнивши з посад усіх суддів і чиновників органів юстиції єврейського походження. Безпосередня причетність Франка до цих заходів з огляду на його зв’язок з Гітлером робили цей візит небажаним, і канцлер Дольфус виступив проти, назвавши його недружнім актом. Франк підлив масла у вогонь своєю промовою перед самим візитом, в якій пригрозив жорстким втручанням, у разі якщо Австрія не підтримає нову політику Німеччини.{397}

У віденському аеропорті Франка вітали дві тисячі прихильників, співаючи «Deutschland über Alles» і нацистський гімн («Пісня Горста Весселя»). Франк із делегацією вирушив до віденського «Коричневого будинку», вздовж вулиць, якими вони їхали, стояли мешканці міста, вигукували вітання або свистіли — залежно від своїх політичних вподобань. Багато прихильників Франка були в білих шкарпетках на знак підтримки нацистів. Ввечері Франк виступив перед великим натовпом прихильників, аби відзначити 250-ту річницю звільнення Відня від турків (на вшанування цієї перемоги, здобутої королем Польщі Яном III Собеським, у містечку Жолкєв було збудовано замок, на стінах якого я знайшов фотографії, причеплені туди відважною українською кураторкою музею). Франк передав особисті вітання від Гітлера: «Фюрер скоро теж приїде до вас, щоб відвідати могилу батьків»{398}.

Потім Франк провів приватну зустріч із журналістами. Кореспондент «Нью-Йорк Таймс» звернув увагу на манеру баварського міністра поводитися з групою з двадцяти чоловік так, «наче перед тобою 20000»{399}. Він постійно переходив на крик, голосно заперечуючи проти будь-яких закидів проти нього і Гітлера. «Це лише питання засобів, які буде застосовано, — погрожував він, — в разі, якщо Австрія не співпрацюватиме з Німеччиною».

З Відня Франк подався до Граца, де перед великим натовпом людей оголосив, що образа на його адресу є образою на адресу Гітлера, а тоді поїхав до Зальцбурга. Приїзд нацистів викликав хвилювання, австрійський уряд Дольфуса оголосив його небажаним. Цей візит широко висвітлювали у світі, і, мабуть, Лаутерпахт прочитав про нього у лондонських газетах, а Лемкін — у варшавських. Звістка дійшла і до добре проінформованих мешканців Лемберга і Жовкви, багато з яких уважно слідкували за розвитком австрійських подій.

Через тиждень після від’їзду Франка{400} канцлер Дольфус звернувся до громадян Австрії, аби їх заспокоїти. Цю промову у перекладі було передано до Сполучених Штатів. Австрія не наслідуватиме німецький уряд і не вживатиме антиєврейських заходів; це була країна сучасних поглядів, де «усі громадяни мають рівні права». Він посилався на австрійську конституцію, розроблену під керівництвом Ганса Кельзена, вчителя Лаутерпахта, того, хто запропонував індивідуальні права для всіх.

Приїзд Франка залишив по собі чіткий слід, надихнувши в Австрії багатьох на підтримку політики нацистів. Через рік Дольфус був мертвий, його підступно вбила група нацистських прихильників на чолі з тридцятитрирічним Отто фон Вехтером, одногрупником Лаутерпахта у Віденському університеті, який втік до Німеччини.{401}

90

1935 рік був вдалим для Франка. Він придбав великий заміський будинок у Баварії (у Шоберхофі, поблизу Шлірзе), який я відвідав вісімдесят років по тому, незадовго до того, як його знесли, де навіть в робочому кабінеті під даховими кроквами все ще була відчутна його пиха. Він брав участь у підготовці Нюрнберзьких декретів, антисемітських законів, за якими євреїв позбавляли громадянських прав і забороняли позашлюбні стосунки між німцями і євреями.

У серпні Франк головував на спільному засіданні Академії німецького права{402} (Akademie für Deutsches Recht, яку він заснував на кілька років раніше) і одинадцятого міжнародного Конгресу виправних установ і пенітенціарної служби, який проводили у будівлі