Олена Домова - Тілоохоронець Горгони, Олена Домова

- Я у ванну хочу... - заскімлила Катя, щойно подруги ввійшли до квартири. - Хоча б на півгодинки.

- Нема питань, - кивнула "готова до всього" Рита. - Іди спокійно, ми доглянемо.

Катерина кинулася до подруг з поцілунками й за мить розчинилася в повітрі наче дим.

- Щастить мені на малюків останнім часом, - зворушена виглядом маленького Ромчика, прошепотіла Юля.

Ці слова не лишилися без уваги цікавої білявки, тож щойно вони вийшли з дитячої, вона накинулася з питаннями. Розповідь багато часу не зайняла, проте постійні приглушені вигуки Рити сильно відволікали.

Маленький Ромчик великодушно дозволив мамі досхочу поплюскатися у ванні та ще й трохи потеревенити з подругами. Але терпіння його не було безмежним, тож десь за годину він зажадав уваги й наполегливо повідомив про це. Хоча, вірогідно, справа була не тільки в увазі, інакше б дві привабливі жінки точно змогли б відволікти його на себе. А так довелося гостям прощатися з господинею та їхати в своїх справах.

Коли підходили до машини, в Маргарити задзвонив телефон. Вона глянула на екран, але відповідати не стала, сунула гаджет в кишеню. На питання Юлі гмикнула "Потім передзвоню". Наступним кроком, як і обіцяла, Рита повезла подругу до магазину, де вони довго та прискіпливо обирали нового помічника для Юлі. А потім ще й з'ясовували чи можна якось відновити інформацію зі завчасно загиблого пристрою.

Продавчиня виявилася дівчиною дуже уважною та компетентною, тож загальними зусиллями за наступні півгодини втрати вдалося відновити. Налаштуванням пошти та месенджерів Юля вирішила зайнятися трошки пізніше, бо обідня перерва і так затягнулася. Лишень вставила сімку.

Негайно прийшли повідомлення про пропущенні дзвінки від Максима та Марії. Хлопця пані Середа вирішила поки що проігнорувати, адже робочий день у розпалі, й набрала секретарку. Дівчина лишень встигла перелякано пробелькотіти: "Тут Максим Євгенович...", як на фоні гримнув гучний бас: "Це вона?!"

- Якого біса ти робиш? - загримав у вухо пан Кирієнко. - Навіщо вимкнула телефон? Ще й подружки твої, трясця їхній матері, на дзвінки не відповідають!

Юля скоса глянула на принишклу Маргариту. Галас зі слухавки не почув би тільки глухий. І голос білявка звісно впізнала.

Юля не знала, що спонукало подругу ігнорувати дзвінки Максима, але образи все ж таки були перебільшені. Та й взагалі поведінка хлопця зараз страшенно нагадувала Волкова - її колишнього чоловіка. Тому реакція була миттєва.

- По-перше, припини істерику, годі ганьбити мене перед персоналом, - прошипіла вона у слухавку. - По-друге, я попереджала тебе куди і навіщо поїду. По-третє, хто дав тобі право кричати на мене, навіть не розібравшись? Я не повинна звітувати тобі про кожен свій крок тільки тому, що в тебе інстинкт захисника зашкалив. Я розумію, що манія переслідування - професійна деформація, але чому від цього повинна страждати я?

Від першого до останнього слова вона проговорила з холодним спокоєм на обличчі. Лише очі час від часу лихо звужувалися. Ритка з продавчинею, як заворожені мишки, боялися навіть вдих зробити поряд з нею. Пригнічення енергетикою Горгони витримати міг далеко не кожен.

- Ти вважаєш я занадто сильно піклуюся про тебе? - підозріло спокійним тоном поцікавився Максим.

- Саме так, - відчувши слабкість суперника, пані Середа негайно пішла в атаку й продовжила, не зваживши власних слів: - І взагалі, останнім часом тебе забагато в моєму житті. Я не твоя власність і маю право на особистий простір.

Чи то почулося чи насправді у слухавці пролунало звіряче гарчання, а потім коротке: "Гаразд", і виклик перервався.

Юля видихнула, намагаючись привести розхристані почуття до ладу, й розвернулася до мовчазних жінок, які продовжували наче заворожені дивитися на неї.

- Пробач, - тихо пискнула висока білявка, зіщулившись так, що здавалася меншою за пані Середу, а в очах її хлюпався найсправжнісінький відчай.

_______

Від автора.

Просто вирішила поділитися радістю. Сподіваюся модератори мене не сваритимуть)

Сьогодні, 16 травня, в моєї донечки день народження. Моєму сонечку виповнюється 16 років.

Повірити не можу, що вона вже така доросла!