Тетяна Гуркало - Ненавиджу драконів, Тетяна Гуркало

розділ 21

Гра в детективів – дуже цікава гра!

 

У своїх припущеннях Ярослав не схибив. Насамперед вчитель покрив добірним матом свого учня, Табаді, який мав нещастя цього учня нав'язати, Ладане, яка навіщось його витягла в цей світ, і той день, коли ельф погодився настільки безвідповідальну особистість вчити. Потім ельф довго розписував, яким мукам піддасть Ярослава, якщо він посміє запізнитися ще раз. Висловившись, він призначив зустріч на світанок через два дні і пішов, усім своїм виглядом випромінюючи незадоволення світом загалом та учнем зокрема.

Ярослав на все це знизав плечима і теж пішов. Ліс його особливо не цікавив. Та й справ було безліч. Викладачі академії нарешті зацікавилися його особистістю і почали вигадувати свої завдання. Напевно, до цього приклав руку той самий ельф, але протестувати Ярославу поки не хотілося. Все одно зайнятися нема чим. Не буде йому щоранку траплятися по дорозі поранений дажан.

Дажани, вони подібних поганих звичок не мають. У них є свій світ, у який вони дуже неохоче пускають сторонніх. Деякі люди їх бояться, інші ненавидять незрозуміло за що, треті до них байдужі. Але всі із задоволенням за наявності достатньої суми перекладають на дажанів свої проблеми. Там уже незрозуміло, чи дажанам настільки не хочеться займатися сільським господарством, що вони не те щоб займатися самим, навіть сторонніх селян на свої землі не пускають, чи віра не дозволяє, чи просто ніколи, але продукти вони традиційно купують. Та й решту потрібних речей теж купують. Самі собі дажани роблять всього два види продуктів, комбінезони та зброю. Грошей їм потрібно багато, жити вони звикли добре. Ось і погоджуються на різну високооплачувану роботу, починаючи від пошуків злочинців та закінчуючи вбивством комусь набридлих магів.

Структура суспільства у дажанів дивна. Дажанські сім'ї живуть у багатьох світах, але ніколи при цьому не підкоряються місцевим Володарям. В них є загадкові судді, які вирішують суперечки між сім'ями. З іншого боку, ці ж сім'ї можуть замість того, щоб звернутися до суддів, оголосити один одному війну і радісно вбивати за будь-якої нагоди, що не заважає їм укладати тимчасове перемир'я за наявності загального замовлення. Зовсім інша річ, якщо дажанській сім'ї оголосить війну хтось сторонній. Ось він має шанси стати ворогом для всіх дажанів без винятку, варто тільки суддям ухвалити таке рішення. А вони його зазвичай ухвалюють.

У чужих війнах дажани не беруть участі. Замовлення виконують завжди. З не дажанами вважають за краще підтримувати виключно ділові стосунки. Усередині свого суспільства поділяються на види та касти. Види залежать від напряму можливостей. З когось виходить непоганий детектив, з когось вбивця, з когось посильний. А касти залежать від віку та досвіду, чим вища каста, тим складніше буде завдання і вище буде оплата. Касти якось треба підтверджувати, але в такі подробиці Ярослав не вдавався. Ще у дажанів є загадкове дахо, точка фокусу магічної енергії. Велика дурість, за твердженням Ярена. Дахо, звичайно, дозволяє їм завдавати швидкий і сильний удар, але воно ж заважає їм розвиватися в повноцінних магів. Десяток улюблених плетев їхня межа, навіть якщо дахо стало багатополюсним, і вони навчилися одночасно бити в різні боки.

До якогось випадково зустрінутого хлопця дажанові, що поважає себе, не повинно бути жодної справи.

Хто ж знав, що Ярославу попався дажан нестандартний?

Як показали подальші події, цей дажан траплятиметься на шляху. І зранку, і ввечері, і навіть не поранений. Жити йому, бачте, нема де. А в академії його шукатимуть в останню чергу. Він давно думав про цю можливість, але до цього моменту знайомих у стінах славетного закладу він не мав.

Ярослав так до кінця і не зрозумів, чому одразу не виштовхав нахабу у вікно і дозволив псувати собі життя. Швидше за все, через допитливість, що так цінується драконами. Загалом, Ярослав даремно переживав, нудьгувати йому не довелося. Про картинку в книзі він, нажаль, згадав лише за два тижні, звинувачував у чомусь, виключно Ярена, з його нестандартними методами навчання. Коли ледь заповзаєш в кімнату і виявляєш на своєму ліжку мирно сплячу світловолосу особистість чоловічої статі, якось не до спогадів. Єдина проблема, яка цікавить у такій ситуації — як би цю особу виштовхати зі свого законного місця для сну? Особа з ліжком розлучатися відмовлялася, брикалася, обзивалася і всіляко чинила опір. І начхати їй було на те, що господар кімнати смертельно втомився і вже готовий придушити непроханого гостя.

Чим дажан займається у той час, коли не псує життя господареві ліжка, Ярослав не знав. Та й знати не хотів. До пори до часу. А коли захотів, дажан одразу розкаявся у всіх своїх гріхах і зробив спробу втекти. Нажаль, утекти він не встиг.

***

— Я маг, — сказав Ярослав, намагаючись, щоб у його голосі було якомога більше впевненості. Завдання було не з легких. Мало того, що дажан з тигриними очима прилип до стелі, і Ярослав дуже невиразно уявляв як його відклеюватиме, так ще й портрет предка з книги збільшився вп'ятеро і велично застиг перед нащадком.

Насправді Ярослав болісно намагався згадати, що й у якій послідовності робив, а головне, навіщо? Згадувалося погано. У запалі бійки з дажаном він робив все, щоб той не втік і, здається, перестарався. Випустив з уваги те, що всесвіт за щось творців любить і часто виконує їхні дурні бажання, всупереч тому, що ці самі творці смикають не за ті нитки і виплітають не зрозумій що. Ось наплів на свою голову. У мадаї було видно, що дажан оплетений тонкими ниточками, як муха павутинням. Дуже дивно.

— Виродок, — прогарчав бранець і спробував у Ярослава плюнути. З влучністю він мав проблеми, напевно, через розгубленість.

— Ні, мої батьки одружені, — флегматично не погодився з визначенням Ярослав. Він нарешті почав розуміти, що саме так сильно засмучувало Ладане. Начебто все вийшло, дажан не втік і втратив можливість розмахувати кулаками, тільки від цього не легше. І почуваєшся цілковитим ідіотом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍