Теодор Драйзер - Титан, Теодор Драйзер

трішечки, вона навіть не встигла в нього закохатися. Але Стефані була легковажна, темпераментна, недосвідчена, надзвичайно цікава та пихата. Позбавлена будь-якого розуміння дозволеного та недозволеного — принципів, якими суспільство керується в таких питаннях, вона доволі легко пішла на цей вульгарний і брутальний зв’язок. Стефані не злякалася і не розкаялася потім — для цього вона була занадто легковажною та занадто самовпевненою. Від батьків їй вдалося все приховати. Але, зробивши перший крок, вона відкрила для себе новий світ — світ тілесних радощів.

Чи були всі ці юнаки та дівчата зіпсованими від природи? На це запитання може відповісти хіба що філософ-соціолог. Безсумнівно одне: вони не будували родини та не ростили дітей. Вони просто розважалися і пурхали по життю, як метелики. Це тривало близько двох років, потім їхня зграйка розпалася. Почалися сварки: через ролі, через заздрощі до чужого таланту або становища. Етель Такермен порвала з Лейном Кроссом, виявивши, що він впадає за Ірмою Отлі. Ірма охолола до Блісса Бриджа, і той переніс свою прихильність на Джорджію Тімберлейк. Стефані Плейто, найобдарованіша з усіх, проявила ще більшу непослідовність у своїх діях. Її зв’язок із Ґарднером Ноулзом почався, коли Стефані не було ще й два­дцяти років. Дуже скоро її зацікавив і Лейн Кросс. Він був значно старший за Ноулза, Лейнові вже виповнилося сорок, а Ноулзові — лише двадцять чотири. Крім цього, на неї справили враження його нібито серйозні творчі пошуки. Лейн охоче пішов їй назустріч. Виник ще один чуттєвий і порожній зв’язок. Цей чоловік здавався Стефані значним, а по суті був нікчемою. Однак Стефані вже стала смутно передчувати, що найбільше та захоплююче у неї ще попереду, що вона може зустріти чоловіка набагато цікавішого, ніж її теперішні коханці. Втім, поки що це були лише мрії. Часом вона думала про Ковпервуда, але той, здавалося, був занурений у якісь жахливо серйозні та нудотні справи, був дуже далекий від романтики, від сцени, аматорського мистецтва — словом, від того світу, в якому вона жила.

25. Екзотична квітка

Стефані Плейто вперше звернула на себе увагу Ковпервуда, коли той був із Ейлін у «гарриківців» і побачив її в «Електрі». Френкові сподобалося, як вона виконувала свою роль. Він подумав раптом, що вона вродлива. А незабаром після цього, повернувшись якось увечері додому, чоловік застав у вітальні Стефані. Вона стояла, схилившись над його колекцією нефриту, милуючись розкладеними в ряд браслетами та сережками. Ковпервуда захопила ритмічна лінія її гнучкого тіла. І він подумав, що Стефані — дивовижна дівчина, дуже своєрідна, що, можливо, її чекає популярність і слава. А Стефані в цей час думала про нього.

— Ви вважаєте цікавими ці дрібнички? — спитав Френк, коли підійшов до гості і став поруч.

— Ах, вони чудові! Особливо он ті, темно-зелені! І ці бліді, майже білі, також дивовижні! А які вони важкі! Ці нефрити були б дуже гарними з китайським костюмом. Я завжди мріяла знайти якусь китайську або японську п’єсу для постановки.

— Так, — сказав господар. — Ці сережки дуже пасували б до вашого волосся.

Ніколи раніше він не згадував про її зовнішність. Стефані підняла на нього темні, оксамитово-карі очі, що світилися м’яким матовим блиском, і Ковпервуд подумав, що вони справді прекрасні. І руки також гарні — смагляві, як у малайки.

Більше він не сказав ні слова, але наступного дня посильний вручив Стефані витончене пуделко, в якому вона виявила нефритові прикраси: сережки, браслет і брошку з вигравіюваними на ній китайськими ієрогліфами. Стефані не тямилася від захоплення. Вона довго милувалася коштовностями та притискала їх до губ, потім одягла сережки, браслет, приколола брошку. Незважаючи на свої любовні пригоди, широке коло знайомств і постійне спілкування з легковажним світом богеми, Стефані ще погано знала життя і в душі залишалася дитиною — навіженим, мрійливим, отруєним романтичними нісенітницями створінням. Подарунками її ніхто не балував, навіть батьки. Вони купували їй одяг і понад це видавали по шість доларів на тиждень — на дрібні витрати. Зачинившись у своїй кімнаті, Стефані розглядала гарні брязкальця і з подивом питала себе — невже вона могла сподобатися Ковпервудові? Чи може такий серйозний діловий чоловік зацікавитися нею? Вона чула, як її батько казав, що цей фінансист багатіє не щодня, а щогодини. Невже вона й справді — видатна акторка, як стверджують люди, і на неї починають звертати увагу серйозні, енергійні й успішні підприємці на кшталт Ковпервуда? Стефані чула про знаменитих акторок — про «божественну» Сару Бернар та її коханців, про Рашель, про Нелл Ґвін. Вона зняла коштовності та замкнула їх у чорну різьблену скриньку, що була сховищем всіх її дрібничок і серцевих таємниць.

Стефані не відіслала назад Френкові дарунки, з чого той зробив висновок, що вона прихильна до нього. Чоловік терпляче чекав, і якось у контору прийшов лист, адресований «Френку Алджернону Ковпервудові, особисто». Лист було написано дуже старанно, чітким, акуратним, дрібним, як бісер, почерком.

«Не знаю, як дякувати Вам за Ваш дивовижний презент. Звісно, це могли зробити тільки Ви, хоча у мене і в думках не було, що мої слова будуть витлумачені саме так. Приймаю Ваш дарунок із щирою вдячністю і буду завжди носити його з захопленням. Це дуже мило з Вашого боку, Стефані Плейто».

Ковпервуд уважно подивився на почерк, папір і ще раз перечитав недовге послання. Для молоденької дівчини написано серйозно, стримано та тактовно. І їй не забракло кебети не вказати домашню адресу. Він не турбував її ще тиждень, а в неділю ввечері зіткнувся з дівчиною віч-на-віч у себе в вітальні. Ейлін не було вдома, і Стефані сиділа біля вікна, вдаючи, ніби чекає її повернення.

— Ви виглядаєте чудово в рамі цього вікна, — зауважив Ковпервуд. — Весь цей фон дуже вам личить.

— Серйозно? — Темні очі дивилися на нього задумливо та мрійливо.

Високе вікно у важкій дубовій рамі позаду Стефані було позолочене променями зимового заходу. Стефані ретельно обдумала свій одяг, готуючись до цієї зустрічі. Її стрижене густе чорне волосся було, як у маленької дівчинки, підхоплене ззаду червоною стрічкою, зав’язаною бантиком на маківці, падало вільними пасмами на скроні та вуха. Струнку, гнучку фігурку вирізняла трав’янистого кольору блузка та пишна чорна спідниця з червоним рюшем на подолі. Тонкі смагляві руки були оголені по лікоть, на лівому зап’ястку тьмяно поблискував нефритовий браслет, подарунок Френка.