Джулія Ромуш - Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Шок. Напевно так можна б було описати мій стан. Скроні пульсують, я не можу навіть моргнути, а щелепа просто відпала і привіталася з підлогою.
- Про що ти говориш? - Радію вже тому, що можу ворушити язиком.
- Коли твій дядько брав над тобою опіку, весь твій спадок перейшов до нього, до твого повноліття. Як тобі виповнилося вісімнадцять років, він повинен був повернути все тобі. - Докучливий шум все ніяк не хоче зникати з моєї голови. Я дивлюся на чоловіка і не можу зрозуміти - це жорстокий жарт або він і справді говорить серйозно всю цю маячню?
- Я вперше про це чую.
- Я не здивований, чогось подібного від нього і варто було очікувати. Він занадто жадібний, щоб щось тобі віддати. Йому простіше знайти для тебе чоловіка, якому перейде твоя спадщина. Поставити його керівником і контролювати кожну його дію. Ще при цьому і тебе спихнути в інший будинок.
Габріель до мене наближається, а я не те, що відійти не можу, я не можу навіть поворухнутися. Застигла в ступорі й просто мовчки моргаю віями.
- Ти хочеш сказати, що Гаспару пообіцяли ...
- Купити місце зятя. Внести невелику заставу в обмін на забезпечене майбутнє. - Закінчує за мене чоловік і підійшовши до мене впритул, стискає пальцями моє підборіддя. Задирає мою голову так, щоб наші очі зустрілися.
- Ч-чому ти мені все це розповідаєш? - На очі навертаються сльози. І найжахливіше у всій тій ситуації те, що я реально можу в це повірити. Я вже чула розмову про те, як дядько хотів спихнути мене іншому мужику. Але ж я ні разу не замислювалася для чого йому все це було. А зараз все ставало зрозуміло.
- Бо не хочу, щоб тобою могли скористатися. Не хочу, щоб тебе хтось образив.
Серце зрадницьки стискається і пропускає удар. Я дивлюся в його очі й втрачаю голову. Цей чоловік зводить мене з розуму.
- Чому ти хочеш розвалити мою сім'ю зсередини? - Вперше я можу задавати йому такі серйозні питання, і я прагну отримати на них відповіді.
- У мене свої рахунки з твоїм дядьком. Кожен повинен відповідати за свої вчинки. Сплачувати по рахунках. Так влаштоване життя. - При цих словах його зіниці розширюються, і я бачу скільки люті зараз в його погляді.
- А Саманта? У тебе з нею все серйозно?
- Вона лише метод досягнення мети. І погодься, такі розпещені дівчата заслуговують життєвого уроку.
- Але у вас призначено весілля ...
Його пальці на моєму підборідді стискаються сильніше. Чоловік зволікав з відповіддю і мене це страшенно напружувало. Невже він не знав, що сказати? Мені стало ніяково від того, що він мовчав, тому в голові почали зароджуватися жахливі думки.
- Я їхав сюди посеред ночі не для того, щоб поговорити про дівку, яка мене дратує.
Встигаю лише відчинити губи, щоб видати ту купу питань, яка зібралася за секунду в моїй голові, але чоловік не дає мені задати жодного. Його губи впиваються в мої. Жорстко. Владно. Настільки неймовірно, що мені доводиться вчепитися пальцями в його плечі, щоб не впасти на підлогу прямо до його ніг. Його язик ковзає в мій рот, а у мене все пливе перед очима. Напевно, я ніколи не зможу реагувати на цього чоловіка по-іншому. Завжди яскраво. Завжди настільки емоційно.
Розмовляти більше не хочеться. Тільки торкатися.Ковзати пальцями по його тілу. Поглиблювати поцілунок. Просити більше і сильніше.
Він має рацію. Саманта не заслуговує того, щоб я втратила цю ніч.
Його руки ковзають по моєму тілу, чую, як розтягується блискавка моєї сукні. Секунда і плаття падає до моїх ніг повітряною хмарою. Мої пальці в його волоссі. Його руки ковзають по моїй шкірі. Пестять. Зривають стогони з моїх губ, а після його губи знову беруть в полон мої.
- Я тебе хочу. Писець як хочу! - Гарчить в мої губи й підхопивши на руки несе до ліжка.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш», після закриття браузера.
