Едуард Миколайович Успенський - 25 професій Маші Філіпенко

Треті цей могутній рупор замість горна використовують. Коротше кажучи, горланять репродуктори у всіх таборах, та все без ладу.

Ми не так робили. Поставили поштову скриньку і попросили усіх лишати в ній заявки-листи. А крім того, мій помічник із старших піонерів вечорами обходив загони і складав список дітей-молодців, що відзначились і яких треба було заохотити.

І у нас щось на зразок передачі «Здрастуй, товаришу!» вийшло. Нашу «Вечернюю Клязьму» весь табір з нетерпінням очікував. Тому що у нас не лише хвалебні заявки були, а й лайливі. Наприклад: «Вітальна Ігнатов з першого загону взяв у мене ножика й досі не повертає. Зашахрував. Виконайте, будь ласка, для нього пісню «Рудий, рудий, коноплястий». І скажіть, щоб повернув ".

Ми, звісна річ, виконали й говорили, щоб повернув. Але, звичайно, всі заявки перевірялись, ї розвідка мала точно знати, чи брав Ігнатов ножика і чи дійсно він рудий.

Коли від нас вимагали пісень, яких у нас не було, ми брали свого висококласного баяніста і записували з ним «Клен» Єсеніна чи «Рябинушку». Іноді запрошували малюків, і вони статечно і надривно співали «В нашу гавань запливали кораблі».

І вельми потішно було слухати пісню «Не плач, дівча» у виконанні Червонопрапорного хору імені Александрова поряд з піснею «За горою є гора» у виконанні тонесеньких дитячих голосів:

За горою є гора, А на ній є квіти… За красунею моряк Їде на край світу…

Або:

В Кейптаунськім порту із діркою в борту «Жаннета» відправляла такелаж…

Чудовий був у нас начальник табору! Просто уклін йому! На будь-який ризик благословляв і ще підохочував. Сам на педраді відстоював. Цілковита протилежність молодому Тихомирову.

Але й радіовузол йому допомагав як ніхто. Не існувало більшої сили впливу на дітей, ніж оцей чортів динамік, що горланив слова та пісні. Лише просив начальник не працювати на всю міць при батьках і взагалі виставляти всю цю справу як цілковиту дитячу самодіяльність.

Великий вплив справив на мене начальник — Іван Тимофійович М'ятов.

— Я ніколи, — говорив він, — не розмовляю з підлеглими серйозно. Я їм весь час лотереї влаштовую, аби самі привчались міркувати. От, наприклад, вчора приходить кухар: «Іване Тимофійовичу, води нема в жодному крані. — Що робити? «— «А лікар зараз де? «— «Лікар?.. До річки пішов з дітьми». — «Поки його нема, візьми пару відер і біжи до болота за ізолятором. Там і набери. Щоб ніхто не бачив». — «Там?» — «Звісно. Тільки жаб викинь. А ряску лиши. У ній вітамінів багато!»

Та неприємності й тут у мене були. Щоправда, згодом вони в подяку вилились. І навіть у ГРАМОТУ ЗА ЗРАЗКОВУ РОБОТУ РАДІОРУБКИ.

У нашому таборі, як і в кожному іншому, постійно паслись усілякі делегації від заводу: місцевком, профком і так далі. Районні та міські оглядові комісії. А що? Є можливість провести приємний день за містом. Ні турбот, ні клопотів. Припечуть тебе, нагодують, напоять, самодіяльність покажуть і додому відвезуть.

Що гостинніше ті комісії стрічають, то з більшим бажанням вони приїхати прагнуть.

Наш начальник чинив не так. Тільки-но комісія, приїхала, він негайно запускає її у ревізійну діяльність. По усіх загонах проведе, усі плани і розпорядки покаже. Ванни й туалети продемонструє. Особливо «важких» дітей приведе для бесіди. Пояснить, якого йому інвентаря не вистачає. Поведе в ізолятор, у бухгалтерію, на кухню. Збере профспілкові внески і попросить на завод відвезти. І навіть обід покаже… А коли йому натякнуть, що варто б перекусити, мовляв, відповість:

— Це правильно. Варто. Та от біда, у нас перший загін на день раніше з походу вернувся. І все на кухні до тла підмів. Нема нічого!.. Та ви не засмучуйтесь. Біля станції є чудова робітнича їдальня ресторанного типу. Там перед електричкою і поїсте.

— Як? А ми свою машину відпустили вже…

— А ми нашого шофера…

І от якось після такого поводження з черговою делегацією в час найбільшого розчарування моя передача розпочалась. Спочатку все було гаразд, Магомаєв співав, Едуард Хіль. І раптом:

— А зараз на прохання дітей першого загону розучимо з вами легендарну пісню «Мурка». Народ прагне її знати! Прослухайте спершу мелодію у виконанні акордеону.

Заграв акордеон. Комісія зробила стійку.

— А тепер записуйте слова першого куплета.

Комісія за олівці.

Все це від… бу… валось В со… няч… ній О… де… сі, Де ко… тів не… лі… чене чис… ло. Там вони жи… ру… ють І кра… дуть со… сис… ки, Коли в цьо… му ді… лі по… вез… ло.

— Записали? Пишіть далі:

З ни… ми була кіш… ка, Зва… ли її Мур… ка, Кіш… ка не… ха… зяйською бу… ла.

— Запам'ятали? Прослухайте цей куплет у виконанні