Метьюз Джейсон - Червоний горобець

Нейт пішов до раковини та вмив обличчя. У грудях тиснуло. В холодильнику стояла каструля з одним пельменем. Він поглянув на маленький шматочок тіста, який вона складала своїми пальцями. Ґейбл готував на плиті омлет, та Нейт був надто схвильований, щоб їсти.

— Ніхто не знає, як готувати справжній омлет, — сказав Ґейбл. — Ти не просто смажиш яйця й загортаєш їх. Це дурня. Слід трусити сковорідку й розтирати суміш — ти мене слухаєш? — а потім зібрати яйця скраю сковорідки. Ось так.

Він злегка посунув яйця виделкою, взяв ручку сковорідки з-під низу, стукнув нею об плиту й перевернув на тарілку. Омлетом Ґейбла була блідо-жовта купа недосмажених яєць.

— І срана середина має лишатися рідкою, — сказав Ґейбл, надрізавши омлет виделкою. — Хочеш?

— Господи, Марті, — сказав Нейт.

— Слухай, ми можемо лише чекати, доки стане відомо, що сталося. І більш нічого. Буквально.

Він закинув ще омлету собі до рота.

— Дозволь запитати. Який найважливіший аспект усього цього концерту?

— Ти маєш на увазі посібник, підміну? — спитав Нейт. — До біса посібник, як щодо нашого агента? Можливо, зараз її тримають прив’язаною до стільця в якомусь підвалі, а ти собі їси омлет.

— Я переймаюсь її безпекою не менше за тебе, — сказав Ґейбл, — та треба почекати, впевнитись, що росіяни вірять у справжність посібника. Слід чекати, доки вони почнуть вітати одне одного з перемогою. Форт25 стежитиме за трафіком в резидентурі в режимі реального часу. Завдяки флешці, яку Домініка завантажила на їхній комп’ютер, у нас є все, хлопці з нацбезпеки все перехоплюють. Повне радіомовчання, та це може означати, що вони просто стали надзвичайно обережними.

— А якщо ми втратимо агента? Воно того варте?

— Сам подумай. Ми змушуємо більшовиків марнувати сім років на планування кібератак проти того, що вони вважатимуть нашою інфраструктурою, просто так. Що може бути важливішим?

Нейт пильно поглянув на Ґейбла:

— Насолоджуйся своїм клятим омлетом.

***

Опівдні Форсайт відірвав погляд від документів на своєму столі. Ґейбл щойно повернувся від своєї людини, яка провела весь ранок, стежачи за посольством. Нейтові не подобався вираз його обличчя.

— Сьогодні о дев’ятій годині ранку з російського посольства виїхав фургон. ДІВА і двоє інших. У них із собою була сумка для дипломатичної пошти, і прямували вони в бік аеропорту.

— Щодня опівдні є рейс Аерофлоту до Москви, — сказав Ґейбл, дивлячись на свій годинник. — Це за дев’яносто хвилин.

— І все? — спитав Нейт. — Що ми робитимемо?

— Абсолютно нічого, — сказав Форсайт. — Фургон, який їде до аеропорту, звичайний. Перше, що вони зроблять — і чим вони, власне, займалися минулої ночі, — це скопіюють кляту хрінь. Тепер вони везуть оригінал у сумці на полуденний рейс. Домініка і два співробітники посольства. Волонтов десь так би і вчинив, відіслав би її, а сам би лишився цілувати зади й збирати всі почесті.

— Ми цього не знаємо, — сказав Нейт. — Що, як вони везуть до Москви її? Що, як у неї неприємності?

— Навіть якщо це правда, що ти пропонуєш? — спитав Форсайт. — Той посібник дістанеться до Москви.

— Пустіть мене в аеропорт, — сказав Нейт. — Я хріні не робитиму. Просто простежу. Може, вдасться зрозуміти, що відбувається. Нам слід дізнатися, яка склалась ситуація, хіба ні? Нам же потрібні деталі для звіту?

— І не подумаю, трясця, — сказав Форсайт. — Ти будеш, мов той Ромео, кричати, щоб Джульєтта вийшла на балкон.

Нейт поглянув на Ґейбла.

— Я вже не витримую, — сказав Ґейбл. — Цей членоголовий будь-якої миті розридається. Томе, я поїду з ним. Не дам йому наступити на власний член. Подивимось, з ким вона летить, спробуємо глянути, що й до чого.

Ґейбл поглянув на Форсайта й кивнув.

Коли Форсайт нічого не відповів, Нейт і Ґейбл накинули свої куртки й полетіли сходами на вулицю. Нейт сів за кермо, і вже незабаром вони були на місці. Пройшлися заскленим оглядовим майданчиком, який виходив на залу вильоту. Ґейбл помітив Домініку, вона сиділа біля виходу до рейсу аеро­флоту. На ній був той самий блакитний костюм і та ж біла блуза. Волосся було перев’язане стрічкою. По обидва боки від неї сиділи два співробітники посольства. Між ногами одного з них, на підлозі, лежала жовта сумка для дипломатичної пошти. Домініка здавалась маленькою й тихою, вбрана, мов старанна канцелярська працівниця, яка повертається до Москви й до Центру.

Ґейбл схопив Нейта за комір і потягнув за широку колону.

— Стій тут. Не махай. Не рухайся. Якщо вона тебе побачить, невідомо, яка в неї буде реакція. Якщо хрінова, ти можеш її вбити.

Домініка сиділа між охоронцем резидентури та посольським «шестіркою», адміністратором, який, почувши, що слід збиратися для безкоштовної поїздки додому й назад, напакував валізи банками лосося та музичними CD, які можна буде продати сусідам і друзям у Москві. Він навіть не знав, хто ця пишногруда молода цукерочка, що сидить біля нього, та йому було й начхати. Охоронець, що сидів з іншого боку, отримав кілька небагатослівних інструкцій з приводу подорожі. Йому сказали лиш, що молодшого лейтенанта Єгорову зустрінуть в аеропорту офіцери і що цим самим офіцерам він має передати сумку. Він мав отримати розписку за сумку й за два дні повернутися до Гельсінкі. Крапка.

Домініка була затиснута між всепоглинаючим подвійним душем з одеколону охоронця й нудотного смороду вареної капусти від лінивого адміністратора. Щось привернуло її увагу, і вона підвела погляд на майданчик нагорі. За скляною стіною, за колоною, стояв Нейт. Він дивився на неї — руки по боках, скло, тоноване пурпуровим. В неї перехопило подих; вона силою втримала себе на місці. Їхні погляди зустрілися, і вона непомітно захитала головою. «Ні, dushka, — вона хотіла, щоб її думка долетіла до нього крізь скло. — Відпусти мене». Нейт поглянув на неї та кивнув.

Правильний французький омлет Ґейбла

Збити яйця з сіллю та перцем. Коли масло в сковорідці на високому вогні перестане пінитися, влити яйця. Смажити, з силою помішуючи та одночасно рухаючи сковорідку. Нахилити сковорідку вперед, щоб зібрати страву в одному кінці. Провести виделкою з країв, загорнувши їх на рідку середину, упевнившись, що краї омлету сходяться. Взяти ручку сковорідки з-під низу, злегка вдарити дном об плиту та вивернути на тарілку. Омлет має бути блідо-жовтим та рідким усередині.

25

Форт (скорочено від Форт-Мід, штат Меріленд) — військовий форт, в якому розташована штаб-квартира АНБ, Кіберкомандування США та Агентство з оборонних інформаційних систем.

21

Волонтов не дивився на Домініку, коли казав, що хоче, аби вона підготувала реферативний переклад посібника Булларда, однак повітря навколо його голови було залите темно-помаранчевим світінням. Омана, недовіра, небезпека. Вона це відчувала. Їй доведеться залишитися в посольстві на ніч, зможе лягти на дивані в кімнаті для відпочинку біля архіву. Головоріз із КР ні на мить не випускав її з поля зору. Вона не знала, що він cтежив за тим, як гурт чоловіків повалив Булларда на мармурову підлогу «Kӓmp», розштовхуючи туристів, та інтуїція підказувала їй, що тут щось геть не так.

Волонтов поглянув на неї з іншого кінця кімнати, і вона відчула