Bogdana reider - Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ), Bogdana reider

— Обі-Ван, ти обіцяв... — почала вона, але її голос затих, коли він ніжно торкнувся її щоки.

— Я знаю, що обіцяв, — відповів він, дивлячись їй прямо в очі. — Але іноді ми повинні дозволити собі бути людьми, навіть якщо це суперечить нашим принципам. Еніка не змогла стримати себе. Вона ніжно поцілувала його, відчуваючи, як її серце наповнюється теплом і любов'ю. Їхні губи злилися в поцілунку, який був сповнений пристрасті.Вона стала на носочки обійнявши его за шию  щезли майстер і падаван заливши місце двом закоханим Їхній поцілунок був мовчазним сполученням двох світів, які прагнули один одного всупереч усім заборонам і правилам. Еніка відчула, як Обі-Ван обережно притягує її ближче, його руки ковзають по її спині, залишаючи на шкірі сліди ніжності й тепла.

— Ти навіть не уявляєш, як довго я цього чекав, — прошепотів він, коли їхні губи нарешті розійшлися, але їхні обличчя залишилися близько одне до одного.

Еніка вдихнула його запах, змішаний з ароматом чаю, який вони тільки що пили, і відчула, як її серце починає битися ще швидше. Вона ніколи не думала, що зможе відчути такі сильні емоції до свого вчителя, але тепер, коли їхні серця злилися в єдиному ритмі, вона зрозуміла, що це було неминуче.

— Я також, Обі-Ване, — відповіла вона, злегка торкаючись його губ кінчиками своїх пальців. — Ми завжди були ближчими, ніж будь-хто міг подумати. Обі-Ван мовчки кивнув, відчуваючи, як його серце наповнюється теплом і ніжністю. Він знав, що їхній шлях буде непростим, але зараз, у цей момент, він не хотів думати про майбутні труднощі. Все, що мало значення, це те, що вони були разом, поділяючи цей момент взаємної близькості й любові.

— Давай просто насолоджуватися цим, — сказав він, ніжно тримаючи її обличчя у своїх руках. — Ми знайдемо шлях, як бути разом,  попри всі перешкоди.Еніка посміхнулася і знову притулилася до нього. Їхні тіла злилися в єдиному ритмі, вони відчували тепло одне одного, і це було настільки природно й правильно. У ті моменти, коли їхні губи знову з'єдналися в поцілунку, світ навколо здався невидимим, і все, що залишалося, це їхня любов, яка розквітала всупереч усім негараздам. Пізніше, коли вони лежали поруч, обійнявшись, Еніка відчула, як її тривоги щезають .Їх тіла були переплетені, а  ліжко смяті одяг валявся напору ні вони не зробили останнього кроку Обі-Ван так і не взяв те що і так належить йому  довівши їх до піку вищої насолоди інакше, але це все одно було миттю яку вони обоє ніколи не забудуть.

Обі-Ван дивився на Еніку, яка засинала у його обіймах, і відчував, як його серце наповнюється теплом і миром. Він знав, що їхній шлях буде складним, але тепер, коли вони поділилися своєю любов'ю, жодні випробування не зможуть їх розлучити. Їхня емоційна близькість тепер була ще міцнішою, і він обіцяв собі захищати цю любов за будь-яку ціну.

Еніка, відчуваючи його ніжність і турботу, теж була спокійна. Вона знала, що їхній зв'язок – це не просто фізична близькість, а глибоке емоційне та духовне єднання. Її сни, можливо, і показували майбутні труднощі, але тепер вона була впевнена, що разом вони зможуть подолати будь-які перешкоди. Вони прокинулись ближче до обіду, щоб продовжити  пошуки, але цього разу Обі-Ван стояв поруч его рука була на талій  дівчини

— Знайшла" – вигукнула дівчина, вивівши його із задуми. — Я знайшла місце, де можуть бути викрадені джедаї." 

— Де? – Обі-Ван різко підняв голову, зосередившись на карті. Еніка вказала на невелику планету на околиці галактики.

— Тут. Планета Коррібан, колись вважалася домівкою Ситів. Вона була забута після падіння Імперії, але, я підозрюю, викрадачі могли вибрати її за сховок."

— Це може бути небезпечно,– зауважив Обі-Ван, аналізуючи карту

. – Коррібан завжди був сповнений темних енергій, місцем, де Сити здійснювали свої темні ритуали. Але якщо там справді є викрадені джедаї, нам необхідно відправитись туди. Він поглянув на Еніку, його вираз обличчя став серйозним. — Це буде непросте завдання, Еніка. І я не можу дозволити тобі піддавати себе ризику. Я відправлюся туди наодинці."

— Але майстер..." – Еніка спробувала заперечити, однак Обі-Ван підняв руку, перервавши її. 

— Ні, Еніка. Це моя відповідальність як джедая. Я не можу дозволити тобі опинитися в лапах Ситів. Я повинен зробити це сам. Він підвівся з крісла і знову поглянув на карту, перед тим як озирнутися на неї.  Майстер Квай-Гон   виконує завдання неподалік, він доставить тебе назад на Корусант." 

— Як скажете, майстер,– відповіла вона з невдоволенням. Обі-Ван зібрався йти, коли Еніка обійняла його. Він нагнувся і поцілував її  лоба, відчуваючи, як її тепло проникло в його серце.

— Я повернуся до тебе, Еніка, — прошепотів він. — Обіцяю.

Еніка вдячно посміхнулася, хоча її очі блищали від неприхованої тривоги. Вона знала, що їхній зв'язок був непорушним, але перспектива залишитися без нього на час цієї небезпечної місії лякала її більше, ніж будь-який кошмар.

— Будь обережний, Обі-Ване, — сказала вона, її голос тремтів від емоцій. — І повертайся до мене цілим і неушкодженим. Обі-Ван кивнув, вдячно приймаючи її слова. Він відчував, що їхня любов давала йому силу і рішучість, необхідні для виконання цього завдання. Він знав, що не має права на помилку, адже від його успіху залежала не лише доля викрадених джедаїв, але й безпека його коханої. Підготовка до місії зайняла небагато часу. Обі-Ван зібрав необхідне обладнання і вирушив до свого зорельота. Еніка стояла біля пандусу, спостерігаючи за ним зі змішаним почуттям гордості та страху. Вона знала, що повинна довіряти своєму вчителю, але страх втратити його був сильнішим за будь-які інші емоції. Еніка безсило сіла на край столу . . Еніка знову оглянула карту Коррібан. 

— Мій майстер – найупертіший в усій галактиці,– шепнула вона собі під ніс.Але була почута Квай-Гоном котрий зайшов до кімнати 

— Я знаю що ти задумала  дитино  твої емоції видають тебе з головою Але Обі-Ван правий  .Він обняв її притягуючи до себе Не с твоєю чутливістю до темної сили летіти на тут планету .