Міа Натан - Пір'їнка, Міа Натан

   Коли він виходить з кімнати, я без сили падаю на ліжко. Дякую тобі, Господи! Розумію, що часу у мене дійсно не так багато, знаходжу потрібну сорочку й поспішаю у душ. В першу чергу намагаюсь змити зі свого тіла докази мого, виходить так, злочину. Але ж я не знала! А аби знала? Вирішую, що подумаю про це пізніше. Хутенько ретельно миюсь найароматнішим своїм гелем, вдягаю дивовижну мереживну красу, волосся просто закутую у рушник, чищу зуби. Моє тіло готове. Але душа… Не на часі. Геть не на часі думати про це. 

    Тяжко зітхаю та повертаюся у спальню. Тут вже все заставлено квітами, що їх мені надарував Андрій. Не забули й про вино зі смаколиками. На столі стоїть відкоркована пляшка мого улюбленого вина й два келихи. Наливаю собі повний та підходжу до вікна. 

     Це була помилка. Я знову втрачаю крихку точку рівноваги.

     У мене за спиною відчиняються двері. Чую голос Андрія:

   — О, ти вже готова. Тоді я теж мушу прийняти душ. Не можу ж я брудним лягти зі своєю коханою, якщо вона чиста та ароматна, мов троянда. Я швидко.

    Я навіть не повертаюсь до нього. Чую, як закриваються двері до ванної кімнати.  

   Я стояла біля вікна нашої з Андрієм спальні й дивилася у двір. Й не могла відвести погляду від високої міцної постаті Артема. Він стояв з іншими хлопцями з охорони. Кан щось йому говорив, він коротко йому відповідав. Потім хлопці зібралися й пішли. Артем обернувся та підвів очі на моє вікно. Наші погляди зустрілися. Кан зробив декілька кроків за іншими охоронцями, потім помітив, що Артем залишається на місці, гукнув його, але той не звернув на нього ніякої уваги. Він дивився лише на мене. Кан прослідкував  його погляд, потім схопив його за плече, намагаючись забрати з собою. Артем щось роздратовано сказав йому й скинув його руку. Кан, здається, вилаявся, розвернувся та пішов геть. А Артем знову підвів погляд до мого вікна. 

    Я не можу пояснити словами, що я відчувала, коли дивилася на нього. Я чула як бігла вода у ванній кімнаті нашої подружньої спальні, де мій чоловік приймав душ перед тим, як кохатися зі мною після довгої розлуки. Я намагалася про це не думати, взагалі ні про що не думати. Старанно гнала геть думки про те, як я хочу зараз вибігти звідси, кинутись на вулицю, до Артема й втікти з ним куди завгодно. Тільки б якомога далі від цього всього безумства.  

   Жадібно, мов воду, випиваю вино.

    "Треба сказати Андрію. Треба все сказати Андрію. Так не можна! Треба зізнатися, й хай робить зі мною все, що хоче," — билися в голові думки. Але мене кидало в холодний піт від однієї думки про це. А ще мені було страшно уявити, що він зробить з Артемом.

    А той тим часом все ще стояв посеред двору й дивився на мене. Я й не помітила, як вода перестала бігти. Раптом відчула міцні чоловічі обійми. Сильні руки обійняли мене за талію й гарячі губи прикипіли палкими поцілунками до шиї, потім буквально всипали дрібними пристрасними поцілунками плечі, долоні дісталися  грудей.

   —  Я сумував за тобою! — гарячий шепіт обпік вухо. — Моя дівчинко! Як же я хотів трахнути тебе! 

   Одна з долонь ковзнула мені між ніг.    

   — Розвести твої довгі ноги широко-широко, — його шепіт ставав все більш палючий; він все сильніше притискався до мене ззаду; його руки сильно, до болю стискали мої груди, — та ввігнати член у цю тугу гарячу печерку, що належить тільки мені. 

   Я не могла відвернутися від вікна. Під натиском Андрія я була змушена впертися в скло руками. Він задер мою сорочку вище.

   — Не треба! Прошу! Не тут! — мимоволі скрикнула я. — Не так!

   Я не була певна, що Андрій послухає мене, перестане робити все це зі мною прямо тут, навпроти гарно освітленого вікна, на очах у… 

     Артем востаннє поглянув на це все й, нарешті, відвів погляд, обернувся й пішов. Я мало не заплакала.

   — Пусти! — роздратовано смикнулась я. — Перестань! Я так не хочу!

   Він збавив натиск.   

— Вибач, за грубість. Знаю, ти не любиш, коли я так вульгарно висловлююсь, але це правда. Пробач! Більше не буду. Скажи мені, як ти хочеш?

    Я повернулась до нього й сказала:

   — Ходімо в ліжко. Й давай вимкнемо світло. 

   Андрій подивився мені у вічі, мовчки підхопив мене на руки та поніс у ліжко.

~~~~~ 

  Мій чоловік гаряче та пристрасно пестив мене, а моє тіло мовчало, ніякого відгуку, тільки серце в грудях розривалося від неймовірного болю, а на очах бриніли сльози.

    Він був турботливий й дуже хотів зробити мені добре. Але… чим більше він старався, тим гірше мені ставало.

~~~~~

    Коли мій  чоловік кохав мене, я плакала. Сльози самі текли щоками, а я нічого не могла вдіяти.