Андрій Анатолійович Кокотюха - Вигнанець і чорна вдова

злом, так само небезпечні.

— Подібні до вас — між двох вогнів.

— Подібні до вас — теж.

Чечель глянув на припнуті валізи.

Натягнув краги.

— Будемо прощатися, Маріє Данилівно.

Вона озирнулася на цікаву челядь, що збилася в дворі й трималася на поштивій відстані.

— Не згадуйте погано.

— Хай Нікола повертається з новим носом.

— Аби голова лишилася такою ж справною. Його ж по голові били.

— Не згадуйте.

— Але й зовсім забувати не слід.

Чечель сів за кермо.

— Куди тепер?

— Світ за очі. — Він натягнув окуляри-«консерви». — У вигнання.

Київ

Жовтень 2018 — січень 2019

Джерела натхнення та інформації

Водотика Т. Простір можливостей. Україна в добу заліза та пари. — К.: «Кліо», 2018.

Галайба В. Борьба с преступностью в старом Києве. — К.: SkyHorse, 2012.

Кадомская М., Мокроусова А. Замок вздохов. — К.: Кий, 2013.

Левчук О. Дозвілля у повсякденному житті киян початку XX століття / Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, вип. 48.— 2017.

Макаров А. Беды, язвы и пороки старого Києва. — К.: SkyHorse, 2018.

Макаров А. Благоустройство старого Києва. — К.: SkyHorse, 2017.

Макаров А. Старокиевские силузты. — К.: SkyHorse, 2017.

Старий Киев http://old.kiev.ua/node/21

Андрій Кокотюха — лідер книжкових продажів в Україні, журналіст, автор понад 70 романів і понад 100 сценаріїв, член Української кіноакадемії та Асоціації письменників детективного і пригодницького жанрів.

Весна 1909 року. Київський слідчий Платон Чечель викриває жорстоку вбивцю юних дівчат — доньку таємного радника з Петербурга. Та панянка гине за тих самих обставин, що і її жертви, тож впливові родичі звинувачують Чечеля в наклепі. Для суспільства Платон стає вигнанцем. Єдиний вихід не опинитися на каторзі — урятувати життя мільйонера фон Шлессера, якого нібито хоче вбити молода дружина, що вже здобула славу чорної вдови. Утім, барон помирає, і це лише початок серії холоднокровних убивств. Під підозрою всі спадкоємці — і навіть сам Платон...

Вигнанець змушений розплутати клубок смертей та дізнатись, хто винен, щоб не тільки запобігти новим злочинам, а й урятувати себе.

Примітки

1

Батиєва вулиця (названа так через близьке розташування до Батиєвої гори) — до 1907 року Ямська. Нова назва з’явилася рішенням київської міської Думи на вимогу мешканців перейменувати Ямську — вона була відома будинками розпусти. (Тут і далі прим, авт., якщо не вказано інше.)

2

Мастицький, Леонід Порфирович (1844— 1909) — київський поліцмейстер (1882—1884), один із засновників розшукової поліції.

3

Рудий, Георгій Михайлович (1863— 1918) — начальник Київського розшукового відділення (1901 — 1907), вперше застосував у пошуковій роботі дактилоскопію, службових собак, створив експертно-криміналістичну службу. Автор першої в Російській імперії інструкції чинам розшукової поліції.

4

Салтикова, Дарія Миколаївна (1730—1801) — російська поміщиця, більше відома як Салтичиха. Мала низку психічних розладів, була схильна до садизму, особисто з особливою жорстокістю закатувала 130 кріпаків.

5

Єлизавета Баторі (1560— 1614) — угорська графиня, серійна вбивця дівчат.

6

Ванька — візник.

7

Благовіщенська вулиця — тепер Саксаганського.

8

Караваєвська вулиця — тепер Льва Толстого.

9

Царська площа — тепер Європейська площа.

10

«Корсо», «Новий світ», «Ілюзія» — популярні кінотеатри (ілюзіони) на Хрещатику.

11

Частина Царського саду (тепер територія стадіону «Динамо») — популярний розважальний заклад з танцювальним залом. Ліквідований більшовиками як «буржуазна зараза» після 1917 року.

12

Візитка — однобортний чоловічий піджак.

13

Путілін, Іван Дмитрович (1830—1893) — перший керівник розшукової поліції Санкт-Петербурга. Після смерті став героєм детективних оповідок, написаних у різний час різними авторами. Знаний також як російський аналог Шерлока Голмса.

14

Фофан — дурень, бовдур.

15

Київське товариство (клуб) автомобілістів діяло на початку XX століття. Членський внесок складав 50 рублів на рік. У 1910 році товариство організувало перші великі автомобільні перегони Петербург — Київ — Москва — Петербург.

16

Струве, Аманд Єгорович (1835— 1898) — військовий інженер, у 1870— 1890-х роках спроектував у Києві залізничний міст через Дніпро, центральний водогін, першу в Російській імперії лінію електричного трамваю, вуличне освітлення. Заснував компанію, яка мала монополію на постачання газу для освітлення вулиць, та збанкрутіла через хибні розрахунки. Потреби киян у газі були значно меншими, ніж вважав Струве.

17

Згадуються події 1905—1907 рр. у Російській імперії, до складу якої входила частина України. В історію ці події ввійшли як перша російська революція. Українці теж брали в ній участь, у результаті після царського Маніфесту про амністію на короткий час отримали можливість розвивати в Російській імперії українську національну культуру.

18

Відок, Ежен Франсуа (1775—1857) — французький авантюрист, кримінальний злочинець, після втечі з тюрми — дрібний торговець, потім інформатор поліції. Після помилування заснував приватне детективне бюро, але кілька разів був засуджений за шахрайство. Про своє життя написав книжку. Образ Відока використовували у своїх творах Віктор Гюґо й Оноре де Бальзак.

19

Сапфо Мітіленська (бл. 630 — 570 до н. е.) — давньогрецька поетеса з острова Лесбос. Перша оспівала у віршах чуттєву любов між жінками.

20

Туше (фр. toucher) — торкатися. Тут: доторкання до супротивника у фехтуванні, яке зроблене кінцем рапіри відповідно до правил та означає враження, отже — перемогу.

21

Людська кімната — приміщення для слуг у панському маєтку.

22

Фараон — поліцейський незалежно від чину (жарг.).

23

Жовтий білет — документ, посвідчення особи жовтого кольору, яке дозволяло в Російській імперії легально займатися проституцією. Проте такий документ суттєво обмежував жінку в громадянських правах.

24

«Довкола світу» («Вокруг света») — науково-популярний та краєзнавчий журнал, один із найпопулярніших у Російській імперії. Видається з 1861 року дотепер, перерви у виданні